Робота з педагогами

«Психологічне насильство — це форма домашнього насильства, де кривдник застосовує словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування. Він прагне встановити контроль над життям іншої людини та самоствердитися завдяки цьому. Бездіяльність — це теж насильство, — говорить Юлія Галаган, психологиня Центру «Незламна». — Психологічне насильство зазвичай передує іншим. Тобто спочатку агресор чинить психологічний тиск, а потім, якщо це не дало бажаного рівня влади і контролю, залучає економічне та фізичне насильство».

«Часто кривдник може сердитися або кричати, якщо йому щось не подобається. Щоб цього не сталося, постраждалий намагається «загладити» гострі кути, підпорядкувати своє життя життю агресора, — зазначає Юлія Галаган. — Людина перебуває в постійному напруженні, коли спілкується чи проживає з кривдником, не може розслабитися й бути собою поряд із ним. Ці ознаки є «тривожними дзвіночками», що свідчать про психологічне насильство в сім'ї».

Як розпізнати та зупинити фізичне насильство:

Ознаки фізичного насильства

Фізичне насилля — це свідомі дії кривдника, що супроводжуються агресією та бажанням завдати шкоди. Від сварки чи бійки воно відрізняється умисністю, бажанням зашкодити, порушити права людини, а також значна перевага насильника.

Головні ознаки фізичного насильства:

- ляпаси, стусани, штовхання, щипання, кусання, удушення;

- незаконне позбавлення волі;

- ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані;

- заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості.

Якщо людину замикають у приміщенні, забороняють спілкуватися з іншими й забирають телефон чи комп’ютер — це фізичне (а також і психологічне) насильство. Часто агресор робить це, щоб ізолювати постраждалу від людей, а, отже, й від допомоги.

Стан алкогольного чи наркотичного сп’яніння, стрес чи емоційне напруження не виправдовують кривдника. Навіть одиничний випадок побиття, завдання тілесної шкоди — це фізичне насильство.

Причини фізичного насильства

Ляпаси, стусани чи штовхання — це завжди свідомі дії кривдника. Завдяки фізичному насиллю кривдник може дуже просто отримати те, що він бажає.

Серед причин цього виду насилля можна виділити:

- ревнощі;

- модель поведінки, засвоєна в батьківській сім’ї

- занижена або завищена самооцінка

- нереалізовані мрії та бажання

- власне самоствердження через інших людей

- психічні відхилення та захворювання

- різні релігійні та політичні погляди

- хронічний алкоголізм, наркоманія

Наслідки фізичного насильства

Через побиття, удушення, стусани людина може зазнати ушкоджень різних частин тіла та внутрішніх органів, отримати переломи кісток, каліцтво та  навіть може померти. Окрім цього є й психологічний вплив: постраждала може мати почуття провини та сорому, закриватися у собі й боятися спілкуватися з іншими. У неї знижується самооцінка, може з’явитися депресія і навіть існує ризик самогубства.

Одним з важливих наслідків фізичного насильства є феномен соціальної естафети. Він означає, що неповнолітня людина, яка страждає від насильства в сім`ї, може відтворювати таку поведінку й у власній родині в майбутньому.

 

Як допомогти

Якщо ви помітили, що ваша близька людина змінила свою поведінку: стала відлюдькуватою, тривожною, наляканою, не бажає спілкуватись або ходити кудись без свого партнера, постійно йому звітує. Також якщо ви бачите явні фізичні ознаки насилля (синці, порізи чи інші фізичні ушкодження), ви можете запитати в людини, чи потерпає вона від насильства та спробувати допомогти їй. Можна порадити звернутися в поліцію та швидку, на безплатні «гарячі лінії» для психологічної допомоги потерпілим від домашнього насильства. Також наголосити: якщо людині потрібна допомога, вона завжди може звернутися по неї.

Якщо ж самі постраждали від цього виду насильства, створіть «план безпеки». Це — алгоритм дій, який ви будете робити під час небезпечної ситуації. До кого ви можете поїхати переночувати? Де є шелтер? Кому ви можете подзвонити та попросити про допомогу? Підготуйте документи, які можуть вам знадобитися, а також зробіть їхні копії. Якщо не можете впоратися із цим самостійно, попросіть допомогти довірену особу (ваша близька людина, психотерапевтка, адвокат чи хтось ще).

І пам’ятайте: ви ні в чому не винні. Відповідальність за фізичне та пчихологічне насильство лежить лише на кривднику.

Тому якщо вам потрібна допомога, зверніться за цими номерами:

102 — Національна поліція України

103 — Швидка медична допомога

Також:

15-47 — Безплатна цілодобова «гаряча лінія» для потерпілих від домашнього насильства

116-123 та 0 800 500 335 — Безплатна національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства

16-111 та 0 800 500 225 — Національна дитяча «гаряча лінія»

Боротися з фізичним насильством значно легше, маючи поруч тих, хто може й бажає вам допомогти!

 

 

Мовленнєва пам`ятка-порадниця
Гарне мовлення дитини - це успішне навчання у школі, ширші можливості у подальшому виборі професії, вміння спілкуватися з людьми.
"Добре виховані та навчені діти-то наша забезпечена старість".

(А. Макаренко)

Найнаполегливіша робота вихователя не дасть цілковито сподіваного результату без систематичних занять батьків з дитиною удома.
"Без хороших батьків немає хорошого виховання попре всі школи,університети".

(І. Кармазин)

     Мова дорослих має бути прикладом для наслідування. Якщо дитина повсякчас чутиме чітку, правильну мову, то завдяки наслідуванню вона стане для неї звичною і захистить від недоліків у мовленні.
У дитини, як і в дорослих, не завжди все добре виходить. Тож часом ви нарікаєте на відмову її від подальших занять. Не опускайте руки! Не виказуйте негативних емоцій: роздратування, глузування.
Нехай ваші заняття з дитиною перейдуть у мовні ігри та забави. Гра містить у собі частку емоційного піднесення, яке зростає завдяки наявності в ній елементів несподіванки та змагання. Емоційне насичення надає іграм привабливості.
Вибирайте час коли дитина перебуває у доброму настрої. Добираючи ігри, враховуйте темперамент дитини. Не фіксуйте увагу малюка на тому, що не виходить. Підбадьорте і, щоб "розрядити ситуацію", ненав´язливо поверніть до більш простого, вже відпрацьованого матеріалу, ніби нагадавши, що колись у неї це також не виходило.
Заняття проводьте 2-3 рази на тиждень, а якщо дитина ще погано розмовляє - то й частіше. Тривалість мовного заняття: з дітьми 2-3 років - 10 хв; з дітьми 4-5 років - 15-20 хв; з дітьми 6-7 років - 25-30 хв.
Заняття - гру можна провести в місці відпочинку, на природі, йдучи до дитячого садка тощо.

Скільки слів повинна знати дитина?
Словник кожної людини поділяється на пасивний та активний. Активний словник охоплює слова, які мовець не тільки розуміє, а й повсякденно використовує. Кількість слів в активному словнику людини визначає багатство і культуру її мови. Пасивний словник -це слова, які мовець розуміє, але не завжди вживає. Пасивний словник завжди більший за активний.

Активний словник малюка постійно збільшується. Кількість слів, якою користуються діти насамперед залежить від віку, а також від рівня розвитку дитини. За норму вважаються наступні показники:

3роки - 1000 слів;

4роки - 1540 слів;

4,5 роки - 1870 слів;

5років - 2072 слова;

5,5 років - 2289 слів;

6років - 2589 слів;

7років - 3500 -4000 слів.

У дорослої людини активний словник нараховує 6-8 тисяч слів.

ПОРАДИ БАТЬКАМ.

- Уважно ставтеся до занять вашої дитини. Ваша відповідь на запитання має бути чіткою, доступною та зрозумілою для малюка.
- Спонукайте дитину до запитань.
- Якомога більше розмовляйте з дитиною.
- Систематично проводьте ігри в слова «Хто більше знає слів?», «Назви який...», «Скажи, як...», «Що означає слово?», «Скажи, коли ...», «Скажи, звідки…», «А якби...», «Придумай слово».
- Не забувайте доречно вжити прислів´я, загадати загадку
 - Стимулюйте дитину до пригадування окремих рядків віршів, пісень.
- Обов´язково поясніть дитині кожне незрозуміле їй слово, у присутності дитини вдайтесь до словника.
- Якщо ваша п´ятирічна дитина неправильно вимовляє звуки, обов´язково зверніться до логопеда.
- Використовуйте кожну вільну хвилину для розмови з дитиною. Пам´ятайте, що основними й провідними співрозмовниками для дитини у сім´ї є мати, батько, дідусь чи бабуся.
- Ваша мова є взірцем для наслідування дитини. Саме тому вона завжди має бути правильною.
- Придбайте словники. Вони стануть вашими порадниками у вихованні культури мови у вашої дитини.
- Придбайте репродукції картин , читайте дитині книжки, вчить її переказувати.
- Привчайте дитину слухати дитячі та музичні передачі, дивитися діафільми.
- Тривалість перегляду дитиною телевізійних передач не повинна перевищувати 30 хвилин на добу та 2 - 3 разів на тиждень.
Методичні рекомендації батькам, діти яких навчаються у спецгрупі
Створення спеціальних умов для дітей, які навчаються у спецгрупі є обов’язковим. Це пов’язано з тим, що ритми повсякденного життя цих дітей більш насичені, ніж у їх однолітків із загальних груп дитячого садка.

Батькам перед укладанням дітей до сну пропонується проводити з ними обов´язкові оздоровчі процедури (підгодовувати оздоровчою їжею, вітамінним коктейлем) та виконувати артикуляційні вправи (із серії завдань логопеда). У вихідні та святкові дні, коли діти не відвідують дитячий садок після ранкової фізичної гімнастики та перед обідом (під час заспокійливих ігор) обов´язково проводити десятихвилинну корекційну гімнастику, до якої включати артикуляційні вправи, пальцевий ігротренінг.

Успіх у роботі з дітьми залежить від тісної взаємодії батьків з вихователями групи, які працюють у корекційно-виховному та загальноосвітньому напрямках, логопедом, практичним психологом та іншими спеціалістами ДНЗ. Основними завданнями батьків у цій роботі є:

створення сприятливих умови для загального і мовленнєвого розвитку дітей;
оздоровлення дитини;
проведення цілеспрямованої роботи з загального та мовленнєвого розвитку дитини;
виконання всіх рекомендацій спеціалістів;
періодичне проведення лікування дітей в медичних установах;
працювати у тісному контакті із спеціалістами ДНЗ.
Успішність розумового виховання дитини залежить від кола інтересів батьків, їхнього світогляду, від характеру спілкування з дитиною. Батькам дітей із мовними порушеннями слід пояснити, що участь родини у корекційних заходах вважається одним із факторів ефективної розвиваючої роботи. Без залучення батьків до розвитку власної дитини, контакту їх з фахівцями корекція мовлення неможлива.

Для цього корекційними педагогами використовуються такі форми взаємодії з батьками.

Батьківські збори.Інформаційно-тематичні збори проводяться у вересні, січні, підсумкові — у травні. На зборах логопеди знайомлять батьків з нормативними документами, програмами та їх змістом, із організацією діяльності спеціалістів у групі, із результатами роботи (чого навчились, труднощі та перешкоди у корекційному процесі).
Логопедичний куточок для батьків,влаштований у приймальній кімнаті, складається з ´ матеріалів для практичного використання вдома та під час занять із дітьми, різноманітних професійних (логопедичних, психологічних) консультацій. Інформація оновлюється один-два рази на місяць.
Індивідуальні консультаціїлогопеда. Один раз на тиждень (у вечірні години) логопед надає батькам індивідуальні поради щодо поліпшення мови або розвитку пізнавальних (психічних) процесів дитини. Як правило, спочатку ініціатором тісного спілкування з батьками виступає логопед, але підвищення рівня педагогічних знань допомагає батькам усвідомити і сформулювати запитання до логопеда, пов´язані з розвитком дитини.
Батьківські лекторії«Школа слухняного язичка», один раз на місяць. На цих зустрічах даються практичні рекомендації щодо того, як стимулювати мовний розвиток дитини, розвивати артикуляційний апарат, демонструються відповідні відеоплівки. Практичні заняття у «Школі слухняного язичка» дають можливість познайомити батьків із деякими напрямками і прийомами роботи з дітьми-логопатами, продемонструвати успіхи окремих родин, викликати інтерес батьків до діяльності корекційних педагогів.
Анкетування батьківдозволяє уточнити стан їх зацікавленості у розвитку дитини, визначити їх потреби, з´ясувати, чи задоволені вони корекційно-виховним процесом.
«Скринька запитань»практикується педагогами дошкільних установ уже багато років. Її ´ влаштовують у приймальній кімнаті, і батьки мають можливість анонімно поставити запитання працівникам дитячого садка. Відповідь вони отримують у вигляді консультацій логопеда, психолога, в інформації на стенді чи на батьківських зборах.
Ознайомлення батьків із популярними новинками педагогіки і психологіїза різними напрямками виховання та розвитку дітей. Педагоги створюють у приймальній кімнаті «міні-бібліотечку», книги з якої видаються для прочитання вдома, і батьки мають можливість ознайомитись із новинками педагогічної літератури. Така форма роботи стимулює батьків до пізнання своєї дитини, закономірностей її розвитку, і вони з часом починають купувати своїй дитині різну пізнавальну літературу, яка допомагає і вдома влаштувати своєрідний пізнавальний простір.
«Домашні логопедичні зошити»(у двох частинах), які ми пропонуємо використовувати у корекційній роботі з дітьми-логопатами. Зошити складені за лексичними темами для індивідуальної роботи батьків з дитиною, допомагають батькам закріпити набуті дитиною протягом тижня мовні навички та вміння. Використання «Домашніх логопедичних зошитів» у корекційному процесі допомагає логопеду не тільки здійснити аналіз розвитку кожної дитини за час корекційної роботи (наприкінці навчального року), а й налагодити тісний взаємозв´язок між учасниками корекційного процесу (логопед — дитина — батьки — вихователі). Батьки, отримуючи «Домашній логопедичний зошит» із завданням, мають можливість за суботу та неділю виконати з дитиною—логопатом завдання. У понеділок батьки передають зошити вихователю, щоб він мав можливість остаточно закріпити з дітьми вивчене.
Матеріал у зошиті подано в цікавій ігровій формі з широким використанням мовних ігор, що дозволяє кожній дитині успішно оволодіти мовними уміннями, з цікавістю спостерігати за особливостями слів, їх використанням у мові. «Домашній логопедичний зошит» допомагає в проведенні цілеспрямованої роботи з розвитку мислення, уваги, пам´яті кожної дитини на основі лексичної теми. Для цього використовуються спеціальні завдання на виявлення ознак схожості й відмінності між предметами; виявлення зайвого предмета; об´єднання різних предметів у групи; знаходження серед групи предметів однакових; виявлення логічних невідповідностей у малюнках.

«Домашній логопедичний зошит», на наш погляд, має стати книжечкою для самої дитини. Рекомендуємо батькам постійно вклеювати до зошиту малюнки, зроблені дитиною, інші поробки. І тоді цей зошит стане засобом збирання робіт, що надасть змогу побачити динаміку розвитку дитини.

ВАДИ МОВЛЕННЯ,ЇХ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА УСУНЕННЯ
У процесі формування правильної вимови вихователь виявляє дітей, яким потрібна допомога спеціаліста-логопеда.

Найчастіше спостерігаються такі види порушень звуковимови як невміння вимовляти той чи інший звук, заміна одного звука іншим тощо .

У дошкільному віці найчастіше зустрічаються фізіологічні´ ( вікові) порушення звуковимови, які за нормачьних умов самостійно виправляються .Є випадки патологічного ( механічного і функціонального ) порушення звуковимови ,обумовлені різними причинами.

Механічна дислалія може залежати від порушення кісткової та м"язової будови периферійного мовленнєвого апарату. Ці порушення можуть бути вродженими та набутими . Вродженні дефекти периферійного мовленнєвого апарату: розщілина верхньої губи, щелепи, м"якого та твердого піднебіння ; масивні і короткі під´язичні перетинки ; зміна форми і відносиш величини щелепи , патологічне розміщення і форма зубів верхньої і нижньої щелепи.

Набуті дефекти периферійного мовленнєвого апарату є наслідком роздроблення кісток і розриву м"язів (з появою рубців ) в результаті травм .Ці порушення можуть виникати в будь-якому віці . Прикладом функціональної дислалії є випадки , коли неправильна вимова маленької дитини не тільки не виправляється , а навіть культивується : батьки та оточуючі наслідують мову дитини , "сюсюкають " ; чи коли на формування правильної вимови дитини впливає її затримка в психічному розвитку.

При правильній і систематичній роботі з формування звуковимови у дії сії Фізіологічна, функціональна а іноді й механічна дислалія повністю виправляється до 5-6 років.

 

Креативна інтелектуальна особистість педагога

                                                                            

В наш час швидких змін та перетворень:політичних,соціальних ,культурних, в епоху глобалізації та інформації,система освіти та підготовка кадрів для неї зазнає докорінних змін.

В попередніх етапах розвитку суспільства головним пріоритетом у навчанні була передача соціального досвіду, знань, умінь і навичок від старшого покоління до молодшого й здійснення контролю їх засвоєння. На сучасному етапі розвитку суспільства вимоги до професійної  підготовки педагогічних кадрів дуже підвищилися. Виникає потреба в учителеві, який володіє сучасними педагогічними технологіями, здатний до різних нововведень, які можуть стати інтелектуальним підгрунттям для нової школи.

Сучасний вчитель повинен не тільки досконально володіти базовим знанням, а й бути активною, креативною особистістю здатною до пошуку нових форм та методів виховання та навчання,спонукати учня до активної самостійної діяльності. Тільки креативний вчитель може виховати майбутнього креативного фахівця.

Креативність-творчість,новаторська діяльність,здатність людини до нестандартного,оригінального мислення та поведінки,створення нового продукту.

Новий продукт у педагогіці: нові навчальні технології,форми і методи навчання,зростання педагогічної майстерності та інше.

Педагогічна креативність -  внутрішня передумова  творчої педагогічної діяльності,що полягає в творчій активності вчителя і не стимулюється ззовні. Постійне самовдосконалення є ознакою високого професіоналізму.

Творчість є необхідною складовою праці вчителя. Без неї неможливий педагогічний процес. Специфічна за своєю суттю творчість педагога має багато спільного не тільки з художнім, але й із науковим. Учитель дає науковим фактам, гіпотезам, теоріям якби нове життя, відкриваючи їм шляхи до розуму і серця своїх учнів. Творчість - необхідна умова становлення самого педагога, його самопізнання, розвитку і розкриття як особистості. Творчість, розвиваючи здібності, формує педагогічну талановитість професіоналізм  учителя.

Креативний вчитель -це скарб педагогічного мистецтва, а вміння креативно виховувати – це шедевр мистецтва. В процесі виховного мистецтва вчитель не лише вчитель, одночасно він виконує функції: психолога (відтворює відповідний творчий, психологічний клімат, що забезпечує творчу мотивацію); організатора (створює умови для творчого, креативного самовираження); філософа (наставляє на  пошук істини, використовуючи креативні погляди); консультанта (надає допомогу у вирішенні проблеми за допомогою креативного мислення).

Професія педагога - професія творча. Саме від рівня інтелек­туального потенціалу вчителя, його вміння творчо мислити і втілю­вати свої задуми у життя залежить кінцевий результат розвитку учнів. Отже, чим вищою є креативність вчителя, тим більше шансів для розвитку творчого потенціалу в учнів. До речі, вчитель сьогодні має можливість не лише ознайомитися з природою та специфікою процесу креативності, а й підняти цей рівень у себе, навчитися розвивати креативність у своїх учнів.

 Ще В.В. Сухомлинський вказував, що робота вчителя - це творчість, а не буденне заштовхування у дітей готових знань. Відтак, покликання педагога - у розвитку творчих можливостей, здібностей дитини, вихованні в неї потягу до нового, формуванні творчої особистості.

Важливою умовою реалізації такого підходу є креативність самого педагога. Які ж риси мають бути  притаманні творчій особистості вчителя, вихователя, керівника освітньої установи? Це, насамперед, високий рівень моральної свідомості, постійний пошук оптимальних оригінальних рішень поставлених завдань, творчий стиль мислення, здатність бачити проблему, виявляти суперечності, творча фантазія, розвинена уява, прагнення досягти ефективного результату за конкретних умов праці, високий рівень загальної культури. Творча особистість педагога завжди характеризується високим рівнем креативності, яскраво вираженими особистісними якостями і здібностями, які сприяють успішній професійній діяльності.

«Творчі здібності -  це здатність дивуватися і пізнавати, вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, це націленість на відкриття нового і здатність до глибокого усвідомлення свого досвіду»

                                                                                                     Е. Фромм

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ  ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ :

1. Швидкість думки - кількість ідей, що виникають в одиницю часу.
2. Гнучкість думки - здатність швидко і без внутрішніх зусиль переключатися з однієї ідеї на іншу, бачити, що інформацію, отриману в одному контексті, можна використати в іншому.
3. Оригінальність - здатність до генерації ідей, що відрізняються від загальноприйнятих, парадоксальних, несподіваних рішень. Вона пов'язана з цілісним баченням усіх зв'язків і залежностей, непомітних при послідовному логічному аналізі.
4. Допитливість - здатність дивуватися, цікавість і відкритість до всього нового.
5. Точність - здатність удосконалювати йди надавати закінчений вигляд свого творчого продукту.
6. Сміливість - здатність приймати рішення в ситуації невизначеності, не лякатися власних висновків і доводити їх до кінця, ризикуючи особистим успіхом та репутацією.

Креат́ивність — (лат. creatio — створення) — новітній термін, яким окреслюються «творчі здібності індивіда, що характеризуються здатністю до просування принципово нових ідей,  що входять в структуру обдарованості в якості незалежного фактора».

Креативність – це здатність побачити красу в простих речах

Креативність – це здатність адаптивно реагувати на потребу нових підходів і продуктів. Ця здатність дозволяє також усвідомлювати нове в бутті, хоча сам процес може мати як свідомий, так і несвідомий характер; здатність породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко вирішувати проблемні ситуації.

Обдарованість — специфічне поєднання здібностей, інтересів, потреб, яке дає змогу виконувати певну діяльність на якісно високому рівні, що відрізняється від умовного «середнього рівня».

          Творча  обдарованість – дає змогу успішно розв’язувати творчі завдання, виконувати творчу діяльність більш оригінально, ніж при наявності «простих» творчих здібностей.

Види обдарованості :

• загальна і спеціальна;
• технічна, наукова (зокрема математична), музична, поетична, художня, артистична та ін. ;
• моторна, сенсорна, перцептивна, інтелектуальна  тощо.

Вищими  рівнями обдарованості  є:

талант- вищий рівень розвитку здібностей до певної, причому ці здібності значною мірою встигли реалізуватися в конкретних суспільно-значущих продуктах.

геніальність - соціальна властивість особистості, яка визначається високим ступенем прояву її таланту та активної діяльності. Креативний потенціал педгога-явище складне і в кожного індивідуальний. Він пов’язаний із можливостями вчителя в галузі творчої педагогічної діяльності,що спрямована на розв’язання проблем практики навчання й виховання. Крім того,це явище включає природні задатки,здібності й набуті життєвий та професійний досвід;особистісні якості,знання,уміння і навички в професії,індивідуальний стиль,мотиви. Становлення вчителя як професіонала відбувається на протязі всієї його професійної діяльності. Це динамічний стан самовдосконалення ,саморозвитку. Найкращий вчитель той,що сам постійно вчиться.

У своєму професійному становленні педагог проходить такі щаблі зростання:

Педагогічна умілість: базується на достатній теоретичній і практичній підготовці вчителя. Навчання та виховання проводиться на звичайному професійному рівні.

Педагогічна майстерність: це доведена до високого рівня досконалості педагогічна умілість, відшліфованість методів і прийомів психолого-педагогічної теорії на практиці,що забезпечує високу ефективність навчально-виховного процесу.

Педагогічна творчість,креативність-високий рівень пошуково-дослідницької діяльності вчителя,що стимулює учнів до самостійної навчальної,дослідницької діяльності. Це створення нових цікавих,нестандартних методів,форм навчання,але без ломки звичного процесу.

Педагогічне новаторство-це введення та реалізація принципово нових,прогресивних методів навчання та виховання,що значно покращує їх якість.

 

 

 

Перша психологічна допомога (ППД) – це сукупність заходів загальнолюдської підтримки та практичної допомоги ближнім, які відчувають страждання і потребу. 

ППД включає:

• ненав'язливе надання практичної допомоги та підтримки;
• оцінку потреб і проблем;
• надання допомоги у задоволенні нагальних потреб (наприклад, таких як їжа, вода, інформація);
• вміння вислуховувати людей, але не примушуючи їх говорити;
• вміння втішити і допомогти людині заспокоїтися;
• надання допомоги в отриманні інформації, встановленні зв'язку з відповідними службами і структурами соціальної підтримки;
• захист від подальшої шкоди.

•  

•  

Завдання ППД:

• формувати відчуття безпеки, зв'язку з іншими людьми, спокою і надії;
• сприяти доступу до соціальної, фізичної та емоційної підтримки;
• зміцнювати віру в можливість допомогти собі та оточуючим.

Хто потребує ППД?

ППД призначена для людей, які знаходяться в стані дистресу в результаті щойно пережитого або поточної важкої кризової події. Таку допомогу надають як дорослим, так і дітям. 

Однак не кожна людина, яка пережила кризову подію, потребує ППД або прагне її отримати. Не можна нав'язувати допомогу тим, хто її не бажає, але завжди треба бути з тими, хто, можливо, захоче отримати підтримку. 

Бувають ситуації, коли люди потребують серйознішої допомоги, ніж ППД.  Ті, які надають ППД, мають розуміти межі власних можливостей і звертатися за допомогою до професіоналів – медичних працівників, психологів, представників соціальних служб, органів місцевого самоврядування або громадських організацій присутніх на місці події.

ЯК НАДАВАТИ ППД

Коли надавати ППД?

Хоча люди можуть потребувати допомоги та підтримки протягом тривалого часу після кризової події, ППД призначена для підтримки тих, хто щойно від неї постраждав. Можна надати ППД, коли вперше встановлюєш контакт з людьми, які перебувають у стані дистресу. Зазвичай це відбувається під час або відразу після події, але іноді – через кілька днів або тижнів, в залежності від того, як довго тривала подія і на скільки травмуючою вона була.

Принципи надання ППД

Взявши на себе функцію допомоги людям, що переживають трагічну подію, важливо поважати їх гідність та захищати їх безпеку. Усі працівники та установи, які беруть участь у наданні гуманітарної допомоги, в тому числі ППД, повинні дотримуватися наступних принципів: 

Захищати:
Безпеку	- Уникати дій, які можуть поставити людей під загрозу подальших травмуючих впливів. - Робити все можливе для того щоб забезпечити безпеку дорослих і дітей, яким надається допомога, захистити їх від фізичної та психологічної травми.
Гідність	- Ставитися до людей з повагою, згідно загальноприйнятих культурних і соціальних норм.
Права	- Переконатися, що допомога надається справедливо, без дискримінації. - Допомагати людям відстоювати свої права і отримувати необхідну підтримку. - Діяти в інтересах кожного потерпілого, який потребує допомоги.

 

Етичні правила надання ППД

Пропонуються наступні етичні правила «потрібно» і «не потрібно», які допоможуть уникнути заподіяння людям подальшої шкоди, надати максимально можливу допомогу. 

ПОТРІБНО	НЕ ПОТРІБНО
Бути чесним і гідним довіри	Зловживати своїм становищем при наданні  допомоги людини, яка постраждала
Поважати право людини самостійно  приймати рішення	Просити у людини гроші або послуги за надання допомоги
Усвідомити і відкинути власні упередження і забобони	Давати неправдиві обіцянки чи повідомляти недостовірні відомості
Чітко дати людині зрозуміти, що, навіть, якщо вона відмовляться від допомоги зараз, вона може звернутися за нею згодом	Перебільшувати свої знання та навички
Дотримуватися конфіденційності і не допускати необгрунтованого поширення отриманих від людини анкетних даних	Нав'язувати свою допомогу, вести себе настирливо і  нахабно
Враховувати особливості культури, віку та статі особи	Примушувати людину розповідати  про те, що з нею сталося
	Поширювати отримані відомості особистого характеру
	Давати оцінки вчинків і переживань людини

 

ПЕРША ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ДІТЯМ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ У ПІСЛЯТРАВМАТИЧНОМУ СТАНІ

Війна увійшла в наше життя, сколихнувши всі його сфери. І всі ми досвідчуємо, що війна має великий вплив на психологічне життя людини. Втім війна, як і будь-яка інша кризова подія, може мобілізувати наші внутрішні й зовнішні ресурси, щоб захистити нас, і щоб дати силу захистити інших, вона може сприяти внутрішньому зростанню людини і єдності громади – як будьяка криза, вона може мати різні наслідки – і великою мірою ці наслідки залежатимуть від того, що ми можемо протиставити їй, тобто наші психологічні, соціальні, духовні ресурси. Тому ми започатковуємо цикл матеріалів, де будемо ділитися інформацією щодо збереження та відновлення наших ресурсів, формування психологічної стійкості. Сьогодні вашій увазі пропонується пам’ятка з надання першої неспеціалізованої допомоги дітям, які перебувають в післятравматичному стані (для батьків, педагогів, спеціалістів психологічної служби).      ПАМ’ЯТКА

В будь-який час, жодна людина не може уникнути травматичних подій (подій в своєму сприйнятті, як загрозливих для життя та здоров’я). Діти – особливо вразлива вікова категорія до стресових подій. І реакція на ці події має свою специфічність, свої емоційні, тілесні та поведінкові прояви. !!! Дорослим потрібно усвідомити, що змінені тілесні відчуття, непритаманні емоційні прояви та поведінка дитини, що зустрілась з травматичною ситуацією, є нормальною реакцією внутрішнього захисту від небезпеки. Це потрібно організму для того щоб вижити.

Правило № 1 ВСЕ, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ З ДИТИНОЮ ПІСЛЯ ПЕРЕНЕСЕНОЇ ТРАВМАТИЧНОЇ СИТУАЦІЇ, – ЦЕ НОРМАЛЬНА РЕАКЦІЯ НОРМАЛЬНИХ ЛЮДЕЙ НА НЕНОРМАЛЬНІ ПОДІЇ Організм людини на травму реагує так, що блискавично вмикаються захисні рефлекси, переорієнтовуючи в стан тривоги.

Правила № 2 РЕАКЦІЯ НА ТРАВМУ В ДІТЕЙ, ЯК І В ДРОСЛИХ, З ПЛИНОМ ЧАСУ МАЄ СВОЇ ЗАКОНОМІРНОСТІ, ПРОХОДИТЬ ПЕВНІ СТАДІЇ (ФАЗИ) ВІДРЕАГУВАННЯ. ПЕРША ДОПОМОГА НАДАЄТЬСЯ ДИТИНІ, ЗВАЖАЮЧИ НА ЇЇ ПОТРЕБУ І ФАЗУ ПЕРЕБІГУ ПІСЛЯТРАВМАТИЧНОГО ВІДРЕАГУВАННЯ

Правило № 3 У ДІТЕЙ ПЕРЕБІГ РЕАГУВАННЯ НА СТРЕС СПОСТЕРІГАЄТЬСЯ ІНАКШЕ НІЖ У ДОРОСЛИХ, ФАЗИ ВІДРЕАГУВАННЯ МОЖУТЬ ЗМІНЮВАТИ СВОЮ ТИПОВУ ЧЕРГОВІСТЬ, ВИПАДАТИ (НЕ ПРОЯВЛЯТИСЬ ВЗАГАЛІ), НЕ МАТИ СВОЇХ ЧАСОВИХ ГРАНИЦЬ Теоретичні та практичні рекомендації з надання першої допомоги (враховуючи потребу і фазу перебігу відреагування)

ФАЗА 1 («стан замороження», «шоковий стан») Коли? – під час травматичної події, чи відразу після перенесеного стресу Що з дитиною? – відчуття холоду, спітнілість, дитина тремтить Допомога *забрати дитину з місця подій *дати можливість зігрітись (одіяло, теплий одяг, слабкий теплий солодкий чай) *дайте відчути дитині свою присутність (підтримуюча розмова, доброзичливий фізичний контакт) *не демонструйте свою тривогу, хвилювання в присутності дитини *дбайте про комфорт дитини (відсутність відчуття безпеки і комфорту в цій фазі є загрозливим чинником для виживання)

ФАЗА 2 (збудження) Коли? – від кількох хвилин до кількох годин після подій, що викликали порушення Що з дитиною? – фізичне та психічне збудження (дитина може плакати, безпідставно сміятись, бігати, кричати, не відпускати Вас ні на крок…) Допомога * дайте дитині відчувати себе в безпеці *не залишайте дитину саму *намагайтесь «витримати» будь яку, навіть нестерпнішу поведінку дитини *в своїх діях намагайтесь дотримуватись темпу поведінки дитини ( разом рухайтесь з дитиною, розмовляйте виразно, мова гучна з поступовим зниженням гучності, що дає можливість вгамовувати рухову активність. (будьте провідником і керманичем поведінки дитини) * дбайте про безпеку дитини (поведінка є загрозливою для нещасних випадків) * дозволяйте дитині плакати, чіплятись за Вас *втішайте дитину, завжди будьте поруч *зберігайте спокій Застереження **жодних вимог **жодних аргументів **жодних докорів **вгамуйте свій страх і не демонструйте його дітям

ФАЗА 3 (заперечення, уникання) Коли? – години – дні після події Що з дитиною? – дитина зменшує свою активність, заперечує подію,що спричинила порушення, не хоче про це говорити, робить вигляд що нічого не чує, ховається. Спостерігається порушення сну, підвищена вразливість, дратівливість, злість на оточуючих та на себе. Досить часто в дитини є страх. Деякі діти постійно грають в одну і ту ж гру (це нормальна поведінка дитини, яку можна контролювати). Підставою звернутись за допомогою психолога є «застрягання» на грі в травматичну подію» Допомога * у дитини є нагальна потреба в спокої * при можливості, чергуйте періоди дозованих розмов про подію з періодами свідомого уникання такого спілкування (будьте обережні, надмірно наполягаючи згадувати подію, Ви можете поглибити уникаючу поведінку, що може викликати навіть вороже ставлення до Вас). * якщо уникаюча поведінка триває понад тиждень, звертайтесь за допомогою до психотравматерапевта (травматерапевта).

ФАЗА 4 ( аналітична ) Коли? – години – дні після події Що з дитиною? – прагнення зрозуміти те, що трапилось. «Критичний аналіз» травматичних подій (пошук правди та змісту того що сталося, прагнення «передбачити» наслідки подій у майбутньому, «змінене» бачення себе та світу. Усвідомлення того, що «життя розділилось» на «до» і «після». Дитина переживає жахливий досвід, відтворюючи його в іграх, і в цих же іграх намагається знайти вихід. Інколи можусь виникати питання про сенс життя, страждання, про їх причини та наслідки (ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: така поведінка дитини повинна насторожити дорослих, адже ця поведінка може викликати суіцидальні наміри).

Допомога

* продовжуйте спілкуватись з дитиною (розмовляйте, грайтеся, ліпіть, малюйте… ) У цих іграх можна здійснювати спроби спрямовувати контекст спілкування в травматичну подію (будьте уважні – нічого не робіть у супротив волі дитини, при появі хвилювання дитини, «виходьте» з травматичних подій)

* при потребі звертайтесь до психолога

* оберігайте дитину від будь-якого додаткового стресу

* не дозволяти перебувати в стані бездіяльності

* зрозумілою для віку мовою пояснюйте все, що відбувається. 

) * дитина повинна відчувати постійний контроль над ситуацією

* не приховувати, не спілкуватись натяками, бути щирими та відкритими * стежте, щоб дитина достатньо спала і повноцінно харчувалась

** будьте готові слухати і вислуховувати

** не вимагайте пояснень

** не чиніть тиску

ФАЗА ( опрацювання проблеми) Коли? – дні – тижні після події Що з дитиною? – відсутність симптомів. Згадуючи про травматичну подію, вже не виникає «травматичне навантаження». Дитина спокійно може про це розповідати і її більше не переповнюють негативні почуття з минулих травматичних подій. В дитини не залишається негативних переконань про себе та про світ. У ВИПАДКУ ВАЖКОГО ПЕРЕБІГУ ВСІХ ФАЗ ВІДРЕАГУВАННЯ, ПРИ НАДМІРНІЙ ТРИВОЖНОСТІ ДОРОСЛИХ ЗА СТАН ДИТИНИ, ПРИ ТРИВАЛОСТІ СИМПТОМАТИКИ ПОНАД ЧОТИРИ ТИЖНІ, ЗВЕРТАЙТЕСЬ ЗА СПЕЦІАЛІЗОВАНОЮ ДОПОМОГОЮ ДО ФАХІВЦЯ. 

 

• НАШ ЗАКЛАД
  • Загальна інформація
  • Територія обслуговування
• Колектив закладу
  • Адміністрація
  • Вакансії
• НАШІ ГРУПИ
  • Бджілка
  • Берізка
  • Веселі колобочки
  • Сонечко
  • Ромашка
  • Малятко
  • Калинка
  • Капітошка
  • Курчатко
  • Гномики
  • Дзвіночок
  • Зірочка
  • Веселка
• Прозорість та відкритість закладу
  • Статут ЗДО
  • Нормативно- правова база
  • Освітні програми, що реалізуються в закладі
  • Річний план роботи ЗДО
  • Атестація
  • Форма здобуття освіти в ЗДО № 2 "Дзвіночок" в період дії воєнного стану
  • Результати моніторингу
  • Результати моніторингу
  • Правила прийому дітей до закладу
  • Плата за харчування
  • Матеріально-технічна база
  • Річний звіт про діяльність закладу
  • Положення про ВСЗЯО ЗДО № 2 "Дзвіночок" Гайсинської міської ради
  • Умови доступності закладу освіти для навчання осіб з особливими освітніми потребами
  • Державні закупівлі
  • Річний звіт
  • Дзеркало торгів
• UNICEF
  • Корисна інформація для дорослих
  • Цікавинки для дітей
• Співпраця The LEGO Foundation
  • The LEGO Foundation
  • Peppy Pels
• STOP Булінг
• Методична панорама
  • Форми методичної роботи
  • Взаємовідвідування - одна із форм методичної роботи
  • Освітня діяльність у режимі воєнного стану
• Сторінка для батьків
  • Робота під час карантину
  • 55 енергійних ігор та розваг під час карантину
  • Консультації для батьків
  • Правила поведінки здобувачів освіти в закладі дошкільної освіти
  • Основні правила онлайн - безпеки
• Електронна реєстрація
• Патріотичне виховання
• Медичний бюлетень
• Фізичне виховання
  • Сушко Наталя Григорівна
  • Крутобережна Маргарита Юріївна
• Музичний калейдоскоп
  • Гунікова Наталія Василівна
  • Довженко Вікторія Вікторівна
• Кабінет соціального педагога
  • Протидія насильству
  • Як говорити з дітьми про Covid-19
  • консультація для батьків
  • консультації для педагогів
  • Протидія торгівлі людьми
• Кабінет практичного психолога
  • СТОП Насильству
  • Допомога в воєнний стан батькам та дітям
  • Ти як? Всеукраїнська програма ментального здоров`я за ініціативою Олени Зеленської
  • Рекомендації для батьків і педагогів у роботі з дітьми в умовах воєнного стану
  • Корисні посилання батькам та педагогам
  • Адаптація дітей до умов ЗДО
  • Поради батькам
  • COVID - 19
  • Робота з педагогами
  • Навчання, участь у вебінарах
• Наші досягнення