консультація для батьків
Адаптація дитини до дитячого садочка
Дитина іде до дитячого садочка. Напевно, немає батьків, які б не хотіли, щоб цей етап пройшов легко, спокійно, щоб малюк з задоволенням і без криків відразу ж пішов до дитсадка. Але так буває досить рідко. Частіше діти перших кілька днів чи тижнів плачуть, не хочуть відпускати маму. І в цьому немає нічого незвичного. Для дитини початок відвідування садочка — це стрес. І наше з вами завдання пом’якшити його настільки, щоб він пройшов непомітно і без неприємних наслідків. Тому пропонуємо вам 14 правил для батьків, щоб адаптація дитини пройшла якомога легше і швидше.
- Віддавати дитину в дитячий садочок краще в теплу пору року, коли діти більшість часу проводять на прогулянці. Так дитині буде легше адаптуватися, оскільки ігри на свіжому повітрі, пісочниця — все дуже нагадує звичні умови її повсякденного життя.
- За тиждень-два привчити дитину до режиму, який встановлено в садочку. Таким чином на 1 стресовий момент стане менше. Дитина повинна звикнути прокидатися зранку (наприклад, о 7:00), спати вдень з 13:00, снідати і обідати приблизно в той же час, що і в садочку. Тоді їй буде легше звикати до умов садка.
- Навички самообслуговування. Навчіть малюка одягатися, роздягатися, їсти ложкою, відучіть від одноразових підгузків. Звичайно, якщо вам доводиться віддавати дитину в дитсадок в дуже ранньому віці, то ці навички можуть бути ще не сформовані на достатньому рівні. Головне, щоб дитина хотіла і пробувала самостійно одягатись чи їсти, а також вміла попросити про допомогу. Тоді вона комфортніше і впевненіше почуватиметься серед однолітків, серед яких знайдуться ті, що вміють робити це самостійно.
- Сформувати позитивну установку на садочок. Це дуже важливий пункт! Ніколи не лякайте дитину садочком. Такі фрази, як: “Заспокойся, бо відведу в садок”, “От підеш в садочок — побачиш!” здатні сформувати у дитини установку на те, що в садочку погано і його варто уникати всіма силами. Не використовуйте фрази, які містять негатив для дитини (“А в садочку тобі доведеться таке їсти!”, “От підеш в садочок, а там будеш мусити ділитися з дітками!”. Розповідайте дитині про садочок, гуляйте біля нього, спостерігайте за дітьми на майданчику в дитячому садку, коментуючи все, що побачили.
- Не обманюйте дитину! Говоріть так, як є. Не варто дуже розхвалювати садочок, щоб потім у дитини не було розчарування. “Так, ти прийдеш в групу, а там багато діток. Спочатку ти нікого не знатимеш, але вихователька допоможе подружитись і вам буде весело!”. “Так, тобі доведеться бути в садочку без мами, я теж буду сумувати за тобою, але я обов’язково за тобою прийду!” — ось так краще розмовляти з дитиною.
- Навчіть дитину відпускати маму, гратися самій іграшками. Звичайно, не у всіх є така можливість, але добре, якщо у дитини є регулярний досвід того, що мама відлучається на декілька годин, а малюк тим часом залишається з татом, бабусею, нянею… Діти, які ніколи не розлучалися з мамою, так само, як і ті, у яких був невдалий досвід такого розлучення, можуть довше адаптуватися до дитячого садочка.
- Навички спілкування. Покажіть дитині, як ділитися іграшками, як просити іграшку, як звертатися до дорослих. Ці навички пригодяться їй в групі дитсадка буквально з першого ж дня. Для підготовки дитини до дитсадка, відвідуйте групи раннього розвитку, хоча б для того, щоб дитина звикла до дитячого колективу, занять і необхідності слухати і чути дорослого.
- Спілкуйтеся з вихователями з повагою і доброзичливо. Дитина дуже уважно слідкує за вашими емоціями, реакціями, поведінкою. Таким чином, вона ставиться до інших людей так, як ви ставитесь до них, вона переймає ваше ставлення. Тому, прийшовши в дитячий садок вперше, дитина повинна відчути і зрозуміти, що вихователь — “добра”, бо мама з нею привітна, спокійна і доброзичлива.
- Обов’язково прощайтесь, не тікайте, залишаючи дитину. Це стосується не тільки дитячого садка, але і будь-яких моментів розлучення. Дитині набагато легше зрозуміти, що мама іде і скоро повернеться, ніж збагнути, куди мама раптово поділася. В останньому випадку діти починають придумувати, що мама покинула їх і більше ніколи не повернеться. Тоді починаються сльози, переживання, істерики, небажання відпускати маму ні на секундочку.
- Не порушуйте звички на перших порах, навіть погані (смоктання пальця, соски і т.п.). Якщо ваш малюк смокче соску, палець чи має ще якусь звичку, не намагайтесь відучити від неї паралельно з вступом до ЗДО. Так ви додаєте ще один стрес вашій дитині. Зачекайте поки дитина адаптується до садочка, тоді займіться звичками. Або ще краще, відучіть від звички заздалегідь, ще до початку відвідування дитсадка.
- Увага, ласка, тепло. Малюку, який почав ходити в дитсадок, приділяйте більше уваги, тепла, ласки, більше обіймайте, демонструйте свою любов, більше часу проводьте разом. Таким чином ви компенсуєте ту нестачу мами протягом дня і ще раз переконуєте, що мама продовжує любити, а не покидає в садочку, бо більше не любить.
- Якщо дитині важко розлучатися з мамою, нехай відводить до дитсадка тато, бабуся чи ще хтось. Хоча б на перших порах.
- Пам’ятайте, ДИТИНА ВІДЧУВАЄ ВАШУ ТРИВОГУ! Тому стояння під дверима групи і прислухання до того, що там відбувається, ходіння навколо садочка і “заглядання у вікна” ні до чого хорошого не приведе. Дитина, котра відчуває мамину тривогу чи страх, починає сама боятися і думати, що в садку з нею може трапитися щось неприємне. Для такої дитини період адаптації може не закінчуватися дуже довго — поки мама не заспокоїться і не відпустить свої переживання.
- Приймати почуття дитини. Виключити нотації, переконання… Якщо дитина плаче в садку, сумує за мамою, ніколи не заперечуйте її почуття, не не магайтесь зразу ж переконати, що ці почуття марні. Просто прийміть їх, покажіть, що ви розумієте, що це нормально так відчувати.
Адаптаційний період в кожної дитини свій, він пройде і дитина скоро не буде хотіти йти додому) Але наразі, наберіться терпіння та домопожіть на даному етапі, користуючись нашими порадами та порадами вихователів!
На рішення педагогічної ради від 29.02.2024р., розробила та розповсюдила буклети для батьків, на тему: "Батьківщина починається з сім'ї". "І якщо існує гармонія, любов і лад у сім'ї, то все це і позначається на характері індивіда. Любов до Батьківщини починається з любові до батьків." Ф. Беккон
Шановні Батьки! Ви — перші й найважливіші вчителі вашої дитини. Перша школа Вашої дитини — це домівка, яка найбільше впливає на те, що дитина вважатиме основним у житті, на формування системи її цінностей.Діти дуже довіряють своїм батькам і почуваються впевненіше, коли відчувають цю впевненість у батьків. Невпинно летить час і незабаром Ви поведете дітей до школи.Підготовка до 1 класу завжди хвилююча і для дітей, і для дорослих. До чого потрібно готувати майбутнього першокласника ?
1. Фізичний розвиток
З дитинства прищеплюйте дитині інтерес до спорту і занять фізкультурою. Найкраще тут працює особистий приклад. Знаходьте час на активні заняття з дітьми вдома і на вулиці.
2. Психологічний розвиток
Навіть зовні спокійній і впевненій в собі дитині буває складно адаптуватися до незвичної шкільної обстановки.
Чому важливо навчити дітей, щоб допомогти їм з переходом до нового життєвого етапу?
1. Учіть дитину керувати емоціями і мислити позитивно.
Уміння контролювати такі емоції як гнів, злість або образа вбережуть дитину від необдуманих вчинків чи слів. Поясніть дитині, що проблем буває багато. Але якщо мислити позитивно, то буде простіше поглянути на ситуацію з іншого боку і знайти правильний вихід.
Підійдіть до питання свідомо: моделюйте різні життєві ситуації і допомагайте дитині разом розібратися, як варто чинити в тому чи іншому випадку.
2. Тренуйте увагу і вміння концентруватися.
Учіть дитину завжди доводити почате до кінця. Давайте їй завдання, які реально виконати протягом півгодини. Вибирайте не тільки улюблені справи, а й ті, де дитина може чинити опір. Якщо вдалося зосередитися на поставленому завданню хоча б на 20 хвилин і довести справу до результату, ви впоралися.
3. Виховуйте відповідальність і розвивайте силу волі.
Вчіть мріяти, ставити цілі і досягати їх, незважаючи на труднощі. Спочатку допомагайте зовнішніми стимулами, але поясніть, що найсильніша мотивація - її власна.
Доручайте дитині дорослі завдання. Нехай у неї буде свій перелік закріплених справ по дому: полити квіти або витерти пил, вигуляти або погодувати домашнього улюбленця.
3. Інтелектуальний розвиток
Якщо дитина проявляє інтерес до букви, читання, то необхідно давати можливість реалізовувати потребу. Дитина любить математичні поняття, допоможіть їй в рахунку прикладів, задач, граючи готовте руку дитини до письма. Нехай дитина ліпить, ріже ножицями, малює. Необмежуйте творчість!
Батьки можуть допомогти дітям правильно мислити, міркувати, аналізувати інформацію і бачити головне.
* «Запаліть» пізнавальний інтерес і стимулюйте до вивчення нового: в книгах, відеосюжетах, будинках і на прогулянках. Організуйте дитині різноманітне дозвілля, щоб вона розуміла, скільки в світі нового і цікавого, про що їй треба дізнатися.
*Розвивайте мову і вміння спілкуватися. Учіть дитину знаходити спільну мову з однолітками і дорослими. Важливо навчити вмінню слухати, аргументовано доводити свою точку зору і отримувати задоволення від самого процесу спілкування.
* Розвивайте логічне мислення. Щоб дитина успішно могла справлятися із завданнями із зірочкою і побутовими завданнями, не обійтися без уміння міркувати і мислити нестандартно.
Успіху Вам!
ПРАВА ДИТИНИ В УКРАЇНІ
Кожен член суспільства має права. Оскільки дитина є повноцінним членом суспільства, вона також має свої права, деякі особливості реалізації яких обумовлені виключно тим фактом, що її фізична та розумова незрілість потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист. В залежності від віку дитини, законодавством передбачено різний обсяг та механізми реалізації її прав. Повноцінний та дієвий захист прав дитини є обов’язком держави.
Конвенція про права дитиниhttp://www.unicef.org/ukraine/uk/convention
Батькам про права дитини
Усі люди на Землі мають рівні права та свободи.
Ці права закріплені Загальною Декларацією прав людини, що прийнята Генеральною Асамблеєю ООН в 1948 році.
Ваша дитина, як і будь-яка інша людина, має рівні людські права. Права дитини закріплені Конвенцією про права дитини, проголошеній Генеральною Асамблеєю ООН 20.02.1989 р.
КОЖНА ДИТИНА МАЄ ПРАВО:
- на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;
- на захист здоров'я та медично-санітарне обслуговування;
- на захист від поганого поводження, від відсутності турботи з боку батьків або тих, хто забезпечує за ними догляд;
- на захист від жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність людини, видів дій чи покарання;
- на захист від будь-якого покарання;
- на захист від сексуальних домагань;
- на проживання з батьками та на підтримку контакту з батьками у разі їх розлучення;
- на вільне висловлювання поглядів з усіх питань, що стосуються життя;
- на свободу думки, совісті, віросповідання;
- на особисте життя, на недоторканність житла, таємницю кореспонденції.
КОЛИ ПРАВА ДИТИНИ ПОРУШУЮТЬСЯ:
- Коли не гарантована її безпека для життя та здоров'я.
- Коли її потреби ігноруються.
- Коли стосовно дитини простежуються випадки насильства або приниження.
- Коли порушується недоторканність дитини.
- Коли дитину ізолюють.
- Коли дитину залякують.
- Коли вона не має права голосу у прийнятті важливого для сім'ї рішення.
- Коли вона не може вільно висловлювати свої думки й почуття.
- Коли її особисті речі не є недоторканними.
- Коли її використовують у конфліктних ситуаціях із родичами.
- Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.
Діти в суспільстві найбільш уразливі. Діти, права яких порушуються, часто стають соціально і психологічно дезадаптованими.
ЯК РЕАГУЄ ДИТИНА НА ПОРУШЕННЯ ЇЇ ПРАВ?
- Їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими {вона блазнює, замикається в собі тощо).
- Її турбує особиста безпека й любов до неї.
- Вона часто буває в поганому настрої.
- Може втекти з дому.
- Може вживати наркотики або алкоголь.
- Може заподіяти собі смерть.
ЩО БАТЬКИ МОЖУТЬ ЗРОБИТИ ДЛЯ СВОЄЇ ДИТИНИ?
- Пам'ятати, що дитина - це окрема особистість, яка має свої власні почуття, бажання, думки, потреби, які належить поважати.
- Навчити її казати «Ні», навчити захищатися, вміти поводитися безпечно.
- Негайно припинити фізичну і словесну агресію щодо неї та інших людей.
- Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями й думками.
- Пам'ятати про її вік та про те, що вона має особистісні особливості.
- Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.
- Залучати дитину до створення сімейних правил.
Як виростити щасливу дитину...
Всі батьки бажають, щоб їх діти виросли щасливими. Психологи стверджують, що відчуття безпеки, любові і час, який дитина проводить разом з сім'єю, спільні заняття, ігри, читання книг або спілкування - важливі для неї, не менш, ніж правильне харчування, фізична активність і сон.
Американські психологи виділили 5 типів дій, які створюють позитивну атмосферу в сім'ї: турботливі відносини, встановлення ритуалів, встановлення очікувань, адаптація до труднощів і зв'язок з навколишнім світом. Всі 5 типів дій мають великий вплив на якість сімейного життя і міцність взаємовідносин між її членами.
Часто навіть найтурботливіші батьки помилково думають, що, коли вони залучають дітей до різних гуртків, додаткових занять, то це забезпечить дітям успішне майбутнє. Однак при цьому можуть проводити з дітьми мало часу, і в цьому є велика помилка. Слід пам’ятати, що Ваш час проведений з диною, дає їй можливість переймати сімейні життєві цінності.
Розглянемо кілька занять, які можуть в цьому допомогти:
Вживайте їжу всією сім'єю. Разом обговорюйте меню, допомагайте у приготуванні, накривайте на стіл. Використовуйте цей час для того, щоб обговорити справи кожного з членів сім'ї або щось спланувати.
Візьміть за звичку читати разом з дитиною книги, обговорюйте прочитане з дитиною, запитайте, що сподобалося в книзі, обговоріть характер і вчинки героїв. Після того, коли подивитеся разом з дитиною кіно, мультфільм, також влаштовуйте невеличкі обговорення.
Плануйте вечори ігор разом з сім'єю. Це можуть бути настільні, будівельні або комп'ютерні ігри.
Використовуйте всі можливості проявляти фізичну активність разом і отримуйте від цього задоволення. Ви можете просто грати у квача або футбол, запускайте повітряного змія, кидайте фрісбі, або просто гуляти.
Плануйте сімейні заходи на вихідні: катання на велосипедах, поїздки за місто, пікніки. Відвідуйте разом з дитиною концерти, виставки або інші громадські заходи, тощо.
Звичайно, у кожної родини свій список. Плануйте ваше дозвілля! І Ви зрозумієте, що спільне проведення часу і веселощі зміцнюють емоційний зв'язок між вами і дитиною. Врешті, такі заняття згуртують вашу сім'ю і зроблять її більш дружньою. У ній дитина буде відчувати, що її люблять.
ЯК ПРАВИЛЬНО ВІДМОВИТИ ДИТИНІ?
Пригадуєте цю картинку з вашого дитинства? А свої почуття можете пригадати? Здивування, образа, нерозуміння, роздратування, іноді навіть гнів і злість. А чому? По-перше, тому що ви не отримали пояснення. По-друге, тому що мама однозначно вибудувала статусну ієрархію: я – начальник, ти – підлеглий. Ти повинен робити так, як я сказала.
Такі батьківські відповіді як «роби без розмов!», «тому що треба», «тому що я краще знаю», «не можна і все» не тільки ранять дітей, вони демонструють неповагу до дитини і батьківське небажання стати на місце дитини.
Розглянемо приклади більш конструктивної взаємодії.
Приклад 1. Дитина просить почитати / пограти, а ви зараз не можете.
Звичайно, найпростіше відповісти так: «Ти що, не бачиш, що я зайнята?». Але можна й інакше. Присядьте перед дитиною навпочіпки, обійміть, поцілуйте і скажіть: “Синку, я дуже хочу пограти з тобою. Але зараз мені обов’язково потрібно приготувати вечерю. Адже ми скоро будемо вечеряти і погано, якщо нам буде нічого їсти. Давай ти мені допоможеш, будеш мити картоплю, а потім ми пограємо“. Намагайтеся в таких випадках не відсилати дитину (“пограй один, а потім …”), а якось зайняти її так, щоб вона знаходилась поруч з вами. Навіть дворічний малюк може пластиковим ножем порізати овочі, помити овочі, витерти посуд, дістати його з посудомийки. Навіть якщо дитина щось розіб’є, користі буде більше, ніж шкоди, адже цей час вона проведе з вами.
Приклад 2. Дитина просить цукерку.
Давайте спробуємо пом’якшити відмову. Це можна зробити, показавши дитині, що ви піклуєтеся про неї: “Синку, я дуже хочу порадувати тебе, але шкідливо їсти багато цукерок. Давай краще я дам тобі яблуко”. Або можна сказати дитині, коли саме в майбутньому ви зможете дати їй цукерку.
Приклад 3. Дитина не хоче лягати спати і просить ще трохи подивитися телевізор.
Я думаю, ви вже розумієте, що варіант «Я сказала спати, значить, спати» не найкращий? Можна відволікти дитину, поділитися своїми переживаннями: «Знаєш, коли я була маленькою, я теж дуже не любила лягати спати. І я просила маму посидіти зі мною. Давай я теж посиджу з тобою, розповім казку або почитаю тобі книжку? ».
Немає точних, єдино вірних слів. Але кожна мама інтуїтивно може знайти для свого малюка ті слова, які потрібні.
Як розвинути соціальні навички у дитини
Соціалізація - це складний і багатогранний процес придбання малюком навичок, норм і цінностей. Його участь у соціумі, контролі своїх дій і емоцій. Соціалізація дітей дошкільного віку здійснюється в процесі спілкування і взаємодії з іншими людьми. Так, через комунікацію, дитина вчиться говорити і контактувати. В процесі гри знайомитися з навколишнім світом і людьми. Все це дає дитині імпульс до формування особистих переконань, потреб, духовних цінностей і характеру. Соціально адаптовані діти знають, як заводити друзів, гратися, починати бесіди з однолітками і дорослими.
Соціальний навик № 1. Уміння попросити: «Можна мені погратися з вами?»
Дитині буває нелегко підійти до інших дітей і попросити погратися з ними. Зрештою, діти можуть відповісти: «Ні». Страх відмови може перешкодити дитині навіть спробувати, і тоді вона упустить задоволення від гри з однолітками, а також можливість навчитися чомусь новому в процесі гри.
Дитина досягає найбільшого успіху, коли вона спочатку з'ясовує, чим займається група однолітків, потім з'ясовує, чим вона може бути корисною, а потім пропонує приєднатися до гри. Наприклад, якщо діти грають у школу, вона може запитати: «Можна, я буду учнем?»
Як допомогти дитині
Поспостерігайте разом з дитиною, як граються інші діти. Ставте їй навідні запитання: «Як ти думаєш, для чого Саша використовує кубики? Чи достатньо у нього кубиків, щоб він поділився ними з тобою? Можливо, нам потрібно пошукати ще кубиків, щоб ти міг пограти з Сашею?». Запропонуйте дитині погратися з кимось удвох. Для неї це буде простіше, ніж вливатися у велику групу.
Соціальний навик № 2. Уміння вести розмову
Дітям зазвичай потрібна певна практика, перш ніж вони навчаться вести бесіду - говорити по черзі, не перебивати і слухати співрозмовника. Дітям-інтровертам потрібно, щоб хтось почав розмову і підтримував її. Екстраверти, навпаки, повинні навчитися не перебивати співрозмовника і дати йому можливість висловитися.
Як допомогти дитині
Хорошим способом розвинути у дитини даний навик є приклад батьків і рольові ігри. Покажіть дитині, як правильно спілкуватися, розмовляючи з нею якомога частіше. Запитуйте її думку з різних приводів і проявляйте щирий інтерес до того, що вона говорить. Якщо її мова занадто довга, обережно поверніть її до теми розмови. Грайте в ігри, у яких кожен робить свій хід по черзі. Переконайтеся, що у дитини є можливості для творчої гри. Ігри за сценарієм: «Давай уявимо, що ...» допоможуть їй бачити різні ситуації з іншої точки зору.
Соціальний навик № 3. Розуміння емоцій оточуючих
Щоб повноцінно брати участь у соціальних ситуаціях і розвивати взаємини з оточуючими, діти повинні читати емоції однолітків, з якими вони граються і спілкуються. Тоді вони зможуть їх зрозуміти і відповісти відповідним чином. Це вимагає від дитини впевненості, тому що інтерпретувати почуття іншої людини досить важко. Якщо впевнена в собі дитина бачить, що двоє її однолітків сперечаються, вона розуміє, що зараз не найкращий час для того, щоб починати гру. Більш того, вона може спробувати розрядити ситуацію. Або, якщо дитина відчуває, що її друг сумує, вона може запропонувати підтримку.
Як допомогти дитині
Перш за все навчіть дитину визначати власні емоції: «У тебе на обличчі посмішка! Певно, ти відчуваєш себе щасливим» або «Я бачу на твоєму обличчі сльози. Тобі сумно?» Після цього ви можете запропонувати, як застосувати цей навик по відношенню до оточуючих: «Саша здається розлюченим. Як ти думаєш, що трапилося?» Або «Як ти думаєш, що відчула Аня, коли впала з гойдалки? Як ми можемо їй допомогти?»
Соціальний навик № 4. Впевненість у собі
Коли дитина в цілому добре себе почуває, це позитивно позначається і на її соціальних навичках. Якщо вона розуміє, що робити помилки або терпіти невдачі - це нормально, їй простіше висловлювати свою думку, просити про допомогу або спілкуватися один з одним. Якщо дитині відмовляють у чомусь, вона не сприймає це на свій рахунок і готова наполягати на своєму, при цьому не виходячи за рамки ввічливості.
Як допомогти дитині:
Це може здатися парадоксальним, але діти повинні зазнавати невдач, щоб домогтися успіху. Їм потрібно знати, що вони повинні пробувати щось знову і знову - і, врешті-решт, у них вийде. Ключ до оволодіння новими навичками - впевненість у собі.
