Методична панорама

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДІЦІЇ ЩОДО ОФОРМЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ КУТОЧКІВ У ГРУПАХ ЗДО

Нашій Вітчизні потрібні громадяни з усвідомленням своєї належності до роду, краю, держави, творчі особистості етнонаціонально усвідомлені в полікультурному просторі, здорові й духовно багаті. Виховати таких громадян, "виколисати" з дітей народ, носіїв і продовжувачів його духовності,- основне завдання української національної освіти.

Формування національної самосвідомості людини запізно починати в школі. Це потрібно робити вже в дошкільному закладі, бо саме в ранньому віці закладається фундамент особистості. Втрачене на цьому етапі надолужити дуже важко. Усвідомлювати своє українство діти повинні змалечку.

Наймогутнішою дієвою силою, за допомогою якої можна успішно вирішувати питання щодо формування національної гідності, гордості, самоповаги, самодостатності, виховання патріотичних почуттів є українознавство. Українознавство - це знання про сучасне і минуле українського народу, його багатогранне духовне життя.

Методичні рекомендації

Національний куточок у групі має бути розташований у світлому, зручному для огляду місці, бути візуально відокремленим від ігрових центрів. Експозиція національного куточка в групі не повинна бути перенавантаженою та застиглою, вона має змінюватися, поповнюватися. Важливим критерієм національного куточка є його естетичне оформлення.

Крім предметів, виробів національного мистецтва, що подані в пам'ятках нижче, в експозицію можна включати вироби, які виготовляли та використовували в народі відповідно до обрядових циклів(осіннього, зимового, весняного, літнього). Наприклад:

*осінній цикл: свято врожаю - кошик із фруктами, овочами;

* зимовий цикл: Різдвяні свята - "зірка" з дерев'яної обичайки (обід сита, решета, бубна тощо) і тоненьких дощечок - семи шалівок, декорована кольоровим папером, стрічками; на стіл кладуть сіно, зерно, сніп-дідух (пропоновані рекомендації визначені у матеріалах А. Богуш).

* весняний цикл "Свято першого жайворонка" - фігурки випечених із солоного тіста жайворонків та голубів; "Вербна неділя" - вербові гілочки, прикрашені квітами, стрічками тощо.

У національному куточку можна ставити букет з квітами (мак, чорнобривці, ромашки, барвінок, півонія, жоржина, ковила тощо).

Зміни в експозиції національного куточка можуть бути пов'язані із пізнавальною темою тижня з народознавства.

Наприклад:

Тема "Українська хата" - макет української хати; "Птахи-символи" - лелека-іграшка; "Криниця - оберіг українського народу" - макет криниці.

"Український віночок", "Український одяг" - зразки віночків зі стрічками. Важливо зазначити, що віночки дівчата зберігали у скрині, не носили їх щодня, а вдягали на свята, тому бажано, щоб і в куточку його викладали або вивішували лише у святкові дні, а також протягом тематичного тижня ознайомлення дітей з національним одягом.

Також предмети експозиції можуть змінюватися залежно від тематики занять з образотворчого мистецтва.

У старшій групі доцільно виділяти регіональні особливості народного одягу, мистецтва, знайомити з народними умільцями свого регіону.

Педагогам треба чітко розуміти, які посібники, матеріали зберігаються у шафах вихователя, який дидактичний матеріал необхідний для проведення занять, бесід тощо, а які вироби та посібники є експонатами національного куточка. Важливо зазначити, що коли відбуваються зміни в експозиції національного куточка, то на це обов'язково треба звертати увагу дітей. Вихователеві необхідно обговорити ці зміни з дітьми, пояснити, з чим вони пов'язані, детальніше розглянути нові предмети тощо. Такі спостереження та бесіди щодо змін в експозиції обов'язково плануються вихователем заздалегідь і фіксуються у перспективному та прописуються в календарному планах.

Пам'ятка

Національний куточок у молодшій групі

* Ляльки - дівчинка і хлопчик - у національному вбранні.

* Вироби народних промислів України:

* посуд: миска, полумисок, горщик, макітра, глечик, куманець, барильце, горнятко (посуд можна ставити на рушник-стирок, на святковий рушник у дні свят);

* іграшки;

* музичні дитячі народні інструменти - яворівські сопілка, дзиґа, свищики (різної форми);

* писанки (виставляють напередодні Великодніх свят).

* Альбом "Українські казки", у якому розміщуються ілюстрації до народних казок (ілюстрації з казок поповнюються поступово).

* Макет подвір'я з українською хатою, спорудами для свійських тварин та фігурки тварин.

* Виставляється по 1-2 предмети кожного виду виробу, протягом року змінюються на інші або змінюються на такі самі вироби, але з іншим розписом тощо.

*Дидактичні ігри, наприклад, "Збери з частин ціле" (іграшки).

Пам'ятка

Національний куточок у середній групі

*Ляльки - дівчинка і хлопчик - у національному вбранні.

* Вироби народних промислів України:

*посуд: миска, полумисок, горщик, макітра, глечик, куманець, барильце, горнятко (посуд можна ставити на рушник-стирок, на святковий рушник у дні свят);

* іграшки;

* музичні дитячі народні інструменти - яворівські сопілка, дзиґа, свищики;

* писанки (виставляють напередодні Великодніх свят).

Виставляється по 1-2 предмети кожного виду виробу, протягом року

*змінюються на інші або змінюються на такі самі вироби, але з іншим розписом тощо.

* Дидактичні ігри (орієнтовний перелік): "Знайди за назвою український посуд", "Збери з частин ціле" (розбилася таця, свищик-іграшка тощо), "Що зайве?" (народні та сучасні народні інструменти; народний та сучасний одяг) тощо.

* Дидактичний фотоальбом "Наше місто ".

Пам'ятка

Національний куточок у старшій групі

*Мапа України або її макет.

* Ляльки - дівчинка і хлопчик - у національному вбранні.

* Вироби народних промислів України:

* посуд: миска, полумисок, горщик, макітра, глечик, куманець, барильце, горнятко, таріль, таця (посуд можна ставити на рушник-стирок, на святковий рушник у дні свят);

*іграшки;

* музичні дитячі народні інструменти - яворівські сопілка, скрипка, дзиґа, свищик;

*писанки (виставляють напередодні Великодніх свят).

Виставляється по 2-3 предмети кожного виду виробу, протягом року змінюються на інші або змінюються на такі самі вироби, але з іншим розписом тощо.

* Дидактичний фотоальбом "Україна - наша держава", "Київ - столиця України", "Гайсин - рідне місто".

*Альбом "Українські казки", у якому розміщуються ілюстрації до народних казок, персонажі народних казок (ілюстрації з казок поповнюються поступово).

* Дидактичні ігри (орієнтовний перелік): "Знайди за назвою український посуд", "Збери із частин ціле" (розбилася таця, свищик-іграшка тощо), "Що зайве?" (народні та сучасні народні інструменти; вироби народних промислів), "Дорогами країни" (робота з мапою України) тощо.

У вихователів обов'язково повинні зберігатися у шафі тематичні папки або альбоми:

* "Державні символи України" (на звороті кожного символу надруковані орієнтовні бесіди з дітьми про цей символ);

*"Національні символи України" (хліб, рушник, віночок, калина тощо);

* "Визначні дати України" (ілюстрації, які відображають святкові події, можна виставляти у куточку напередодні святкування цих дат);

* "Митці України";

* портрети Тараса Шевченка, Лесі Українки та інших (вивішуються у національному куточку в дні народження та вшанування пам'яті видатних діячів, прикрашаються рушником-покутником).

Упорядкувала вихователь- методист Галина МАКОВЕЦЬКА за матеріалами «ВСЕОСВІТА»

«Формування у дошкільників життєвої позиції щодо власної безпеки життєдіяльності»

Дошкільна освіта в багаторівневому освітянському просторі України є вихідною ланкою в системі неперервної освіти, у становленні та розвитку особистості. Дошкільна ланка освіти є пріоритетною в єдиній національній системі неперервної освіти, оскільки досвід розвитку людства, наукові дослідження свідчать, що в дітей дошкільного віку під впливом зовнішніх обставин підсвідомо формується будова розуму й духовності. Тому на дошкільний навчальний заклад покладається відповідальність за здійснення цілеспрямованого виховання у дітей ціннісного ставлення до власного здоров’я, формування у них адекватної реакції на різноманітні чинники ризику для життя.
У Законі України «Про дошкільну освіту» записано: «Дошкільний заклад освіти забезпечує право дитини на охорону здоров’я, здоровий спосіб життя через створення умов для безпечного, нешкідливого утримання дітей, раціонального харчування. Здоров’я, його охорона та зміцнення, безпека дітей повинні бути життєвою стратегією пріоритетом у роботі дошкільних закладів».

Збереження і зміцнення здоров'я, формування здорового способу життя дітей дошкільного віку - це один із найактуальніших і основних напрямів роботи педагогічного колективу нашого дошкільного навчального закладу. Щоб забезпечити гармонійний розвиток людини, потрібно з наймолодшого віку формувати в малят усвідомлення цінності свого життя і здоров'я, бережного ставлення до власного здоров'я, вироблення стереотипів безпечної поведінки в довкіллі.

Головна мета: навчання - формування в кожної дитини активної життєвої позиції щодо власного життя та власної безпеки, накопичення ними знань та навичок безпечної поведінки вдома, на вулиці, у дитячому садку тощо. Слушні та вчасні поради дорослих повинні допомогти дитині зберегти своє життя, зміцнити здоров'я, усвідомити, що грати можна не скрізь і що деякі заборони та правила - не примхи дорослих, а життєва необхідність.

Основою для створення навчально-виховних програм для дітей дошкільного віку в Україні є Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція). Реалізація Базового компонента дошкільної освіти забезпечується освітніми чинними програмами, зокрема програмою розвитку дитини дошкільного віку "Я у Світі". Її зміст побудований відповідно до вікових можливостей дітей на основі компетентнісного підходу та спрямовує навчально-виховний процес на досягнення соціально закріпленого результату (заданої норми, вимог до розвиненості, навченості та вихованості дитини). Це зумовлює необхідність чіткого визначення засвоєння дитиною змісту освітніх ліній Базового компоненту (знає, обізнана, розуміє, вміє, усвідомлює, здатна, дотримується, застосовує, виявляє ставлення, оцінює), орієнтує освітян на цілісний і загальний розвиток дитини, розкриває важливість закладання в дошкільному віці фундаменту для набуття в подальшому спеціальних знань та вмінь.

Питання безпеки життєдіяльності входять до всіх освітніх ліній Базоваго компоненту, а як виокремлена складова змісту освіти – до освітньої лінії "Особистість дитини". Результатом освітньої роботи щодо вивчення змісту безпеки життєдіяльності є здатність дитини диференціювати поняття "безпечне" і "небезпечне", усвідомлювати важливість безпеки життєдіяльності (власної та інших людей). Дитина повинна знати правила безпечного перебування вдома, у дошкільному закладі, на вулиці, на воді, на льоду, на ігровому, спортивному майданчиках, орієнтуватися у правилах поводження з незнайомими предметами та речовинами; пожежної та електробезпеки; користування транспортом; розуміти значення основних знаків дорожнього руху тощо; знати та вміти скористатися номером телефону служб допомоги (пожежна, медична, міліція); усвідомлювати, до кого можна звернутись у критичній ситуації, володіти навичками безпечної поведінки в умовах агресивного поводження однолітків або дорослих.

Формування в дитини дошкільного віку свідомої безпечної поведінки в довкіллі базується на позитивних прикладах поведінки дорослих. Розбіжності вимог до дитини батьків удома та вихователів у дошкільному закладі можуть викликати в дитини почуття образи, збентеження та навіть агресії. Тому вихователі у професійній діяльності повинні намагатися зробити батьків своїми однодумцями – постійно залучати їх до навчально-виховного процесу, надавати батькам інформацію про створення максимально безпечних умов перебування дитини вдома, на подвір’ї, на відпочинку (правила особистої безпеки та безпеки оточуючих, дії в екстремальних ситуаціях тощо). Доречним буде також створення відповідного інформаційного куточка (стенду), за допомогою якого вихованці отримуватимуть нові і повторюватимуть вже знайомі правила з безпеки життєдіяльності.

Важливим фактором формування безпечного способу життєдіяльності є середовище перебування дитини – дошкільний навчальний заклад. Відповідно до ст. 11 Закону України "Про дошкільну освіту" дошкільний навчальний заклад повинен створити безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров’я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечити їх дотримання; сформувати у дітей гігієнічні навички та основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки; сприяти збереженню та зміцненню здоров’я, розумовому, психологічному й фізичному розвитку дітей.

Формування безпечного способу життя має бути організоване як систематична робота з дітьми й охоплювати всі провідні форми діяльності дитини (гру, спілкування, трудову (предметно-практичну) діяльність). При організації освітньої роботи з формування основ безпечної поведінки у дітей дошкільного віку перевагу доцільно надавати спостереженням, екскурсіям, цільовим прогулянкам, довірчим бесідам, моделюванню та аналізу проблемних ситуацій, різним видам ігрової, трудової та пошуково – дослідницької діяльності, інтегрованим заняттям, розробленню спільних проектів.

Важливим чинником ефективної роботи з питань безпеки життєдіяльності виступає тісна взаємодія між батьками та педагогами. Для цього варто долучати батьків до різноманітних заходів: практичних семінарів – практикумів; родинних клубів за інтересами; участі у спільних проектах, виставках, розвагах, тижневиках.

В організації навчально – виховної роботи з питань безпеки життєдіяльності дошкільників можна визначити такі основні напрямки:

така робота не повинна обмежуватися засвоєнням норм та правил;

дітей необхідно навчати обачності, навичок орієнтування і швидкої реакції в екстремальних ситуаціях;

максимального ефекту можна досягти, якщо буде прослідковуватися єдина стратегічна лінія у діяльності педагогічного, дитячого та батьківського колективів;

слід враховувати деякі принципові аспекти роботи з дітьми, які суттєво відрізняються від аналогічної роботи з дорослими ( розповіді, бесіди, відеофільми про наслідки пожеж, повеней, інших небезпек тощо).

Перевага в освітньо - виховному процесі має надаватися цікавим довірливим бесідам, розмовам, моделюванню та аналізу певних ситуацій, релаксаційним паузам, етюдам з психогімнастики, дидактичним та сюжетно – рольовим іграм.
Особливу увагу слід звернути на те, щоб максимально використовувати наочність (ілюстрації, альбоми, картини, відеофільми тощо); проводити цільові прогулянки, екскурсії, вечори розваг, спеціальні дні або тижні безпеки, до участі в яких необхідно залучати медиків, батьків та інших спеціалістів.

Знайомлячи дітей з небезпечними чинниками довкілля, не можна у них викликати тривогу, страх, неспокій. Головне правило для вихователів і батьків – не лякати малих можливою небезпекою, а виховувати розумну обережність, формувати навички правильних дій.

Навчання і виховання з питань захисту і здоров’я у надзвичайних ситуаціях на сьогоднішній день повинно спрямовуватися на формування у дітей:

- розуміння цінності власного життя та здоров’я, основ здорового способу життя;

правил безпечної поведінки на ігрових та спортивних майданчиків, під час художньої праці тощо.

- правил безпечного перебування на вулицях, правил поводження з незнайомими людьми;

- навичок безпечної поведінки при агресивному поводженні однолітків або дорослих;

- уявлень про небезпечні для життя отруйні рослини, ягоди, гриби та вміння реалізувати знання у природному середовищі;

- уявлень про стихійні природні явища (землетрус, повінь, буря, ожеледиця, гроза, град…),

- ознайомлення дітей з їх природою, характерними ознаками, негативними наслідками;

- уявлень про основні правила поведінки в екстремальних ситуаціях;

- бережного проводження з ліками, хімічними речовинами, побутовою хімією;

- відчуття небезпеки щодо вогню, електричного струму, правил протипожежної небезпеки.
Адже людина може запобігти біді, уберегти себе і своїх близьких від небезпеки, якщо буде володіти елементарними знаннями основ безпеки життєдіяльності. Знання ці формуються в процесі виховання, отже, навчання дітей, забезпечення безпеки їх життєдіяльності є актуальним педагогічним завданням.

Пластилінографія як засіб розвитку творчого потенціалу дитини дошкільного віку.

Консультація для вихователів.

Образотворча діяльність в дитячому садку сприяє розвитку зорового сприймання,уяви,пам’яті,просторових уявлень,почуттів, розвиває дрібну моторику рук ,координацію рухів,сприятливо впливає на розвиток мовлення. Знімає нервову напругу,страх, тривожність. Образотворча діяльність інтегрує різні освітні сфери.

Нові способи образотворчої діяльності дають змогу відійти від штампів у роботі, зацікавлюють і захоплюють дітей. Один із незвичних різновидів образотворчої діяльності - це пластилінографія.

Організація освітньо – виховного процесу.

Навчаючи дітей пластилінографії необхідно враховувати вікові, фізіологічні, психологічні,пізнавальні особливості дітей. Спершу діти працюють з вихователем , потім – самостійно. Спершу діти ознайомлюються з властивостями пластиліну, вчаться самостійно змішувати різні кольори, засвоюють прийоми вливання одного кольору в інший, досліджують процес створення нових кольорів і відтінків.

Методи і прийоми роботи : експериментування з образотворчими матеріалами; ігрові прийоми; розглядання та обговорення майбутнього малюнка;створення і вирішення проблемних ситуацій; показ технічних прийомів; пояснення,вказівки, словесні інструкції,заохочення,занурення в картину, оживлення речей.

Робота з пластиліном вимагає уваги й посидючості.

Теми для роботи повинні бути цікаві та доступні дітям.

Прийоми, техніки,матеріали.

Основні прийоми нетрадиційного малювання пластиліном - скочування, розкочування, згладжування,сплющення,прищипування,натискання,притискання,розмазування,примазування,розрізання,подряпування(грантаж), вливання.

Назва	Опис
Скочування	Шматочок пластиліну колоподібними рухами долонь або пальцями скочують в кульку.
Розкочування	Шматочок, покладений між долонями або на дошку і притиснутий долонею,розкочують прямолінійними рухами кистей рук. Шматочок подовжується й набуває циліндричної форми.
Згладжування	Пластилін,нанесений на плоску поверхню, розгладжують кінчиками пальців
Сплющення	Кульку здавлюють до форми диска
Прищипування	Здійснюють стисненням пальців ,зібраних у щіпку ,у тій частині форми,де створюють нову деталь.
Відщипування	Відщипують невеликі шматочки пластиліну від основної маси та наносять їх по контуру зображення, плавно розгладжуючи поверхню.
Натискання ,притискання, розмазування, примазування	Важливо докласти зусилля пальчиками,щоб приєднати деталі до основи
Розрізання	Кілька пластилінових дисків вкладають один на інший у вигляді пирога,складають навпіл у вигляді книги. За допомогою нитки або стеки розрізають на тонкі пластини,з яких можна складати різні композиції
Подряпування (граттаж)	На основу наносять тонкий шар пластиліну ,вирівнюють стеком, а малюнок подряпують зубочисткою, стеком
Вливання одного кольору в інший	Пластилін змішати просто на основі накладаючи мазки поперемінно,а потім розмазуючи їх на поверхні. Кілька шматочків різнобарвного пластиліну розминають , перемішують одній кульці

Техніки пластилінографії:

Пряма пластилінографія;

Зворотна пластилінографія;

Модульна пластилінографія;

Багатошарова пластилінографія;

Мозаїчна пластиліцнографія;

Контурна пластилінографія.

Назва	Опис
Пряма пластилінографія	Пластилін використовують замість фарби,розмазуючи по поверхні. Розмазувати пластилін краще пальцями,так виходить ефект мазка олійними фарбами.
Зворотна пластилінографія	Зображення ліпної картини зі зворотного боку прозорої поверхні. Дітям дошкільного віку на склі працювати не можна,тому можна використати пластик. Малюнок наносять маркером,а потім - пластиліном
Модульна пластилінографія	Створення ліпної картини з готових елементів – валиків,кульок, дисків. Це складніша – щоб її опанувати,дитині треба опанувати всі прийоми ліплення.
Мозаїчна пластилінографія	Створення ліпної картини за допомогою кульок з пластиліну . Ця техніка найпростіша. Найголовніше – добрати гарі кольори й охайно заповнити малюнок,не виходячи за контури.
Контурна пластилінографія	Зображення малюнка за допомогою джгутів. Ця техніка вимагає від дитини посидючості і копіткої роботи,тому більше підійде для старших дошкільників.
Багатошарова пластилінографія	Створення об’ємного зображення послідовним нанесенням кількох шарів. Буває що в картині є такі елементи,які складно виліпити,для того щоб їх виконати,на окремому папері наносять тонкий шар пластиліну,вирізають за допомогою ножиць і наклеюють на тканину.

Для будь – якої людини незалежно від віку чимало важить результат. Уважно розглядайте малюнки з дітьми,знаходьте унікальні особливості, хваліть дітей за старання. Організовуйте виставки.

Квест – технологія як засіб пізнавального розвитку дошкільників.

Поняття «квест» - це гра ,пошук,що вимагають від гравців розв’язанняпе

вних розумових завдань для подолання перешкод іруху за сюжетом, який може бути визначений або мати безліч варіантів, де вибір залежатиме від дій самого гравця.

Квест- інтелектуальне змагання з елементами рольової гри, основою якого є послідовне виконання заздалегідь підготовлених завдань командами або окремими учасниками.

Освітній квест- це абсолютно нова форма навчальних і розважальних програм, за допомогою якої діти повністю занурюються в те, що відбувається, отримують заряд позитивних емоцій і активно включаються в діяльність. Адже що може бути цікавіше хорошої гри?

Живий квест не тільки дає змогу кожному учаснику проявити свої знання,здібності, ай забезпечує комунікаційну

взаємодію між гравцями,що стимулює спілкування і є гарним способом згуртувати гравців.

Квест-гра дає дітям можливість експерементувати, здобувати й узагальнювати нові знання. Стимулює і створює умови для розвитку мовлення дитини,комунікативних навичок,сприяє формуванню активної діяльнісної позиції в ході розв’зання ігрових пошукових завдань,що дає змогу йому стати суб’єктом освітнього процесу.

Не випадково – це ігрова технологія,бо добре організована гра є одним із найкращих засобів,щоб діти відчули насолоду від творчого напруження інтелектуальних та фізичних сил. Будь – яка гра є засобом розвитку уваги,кмітливості,пам’яті.

Види квестів.

У літературі існує два варіанти розуміння квесту:

*квест за «методом проектів», коли всі учасники квесту об’єднуються в групи, кожна група отримує завдання,а також набір ресурсів,з яким вони будуть працювати. Кожна група має створити свій продукт,тобто акцентовано увагу саме на груповій роботі.

*квест за типом змагання. Педагог створює цікаве завдання,а діти ( індивідуально чи колективно)виконують завдання. Їх виконують за для досягнення мети.

Види квестів

І За типом завдань:

*інтелектуальні;

*ігрові;

*пошукові;

*екстремальні.

ІІ За формою проведення:

Веб- квести;
Медіаквести;
Квести на природі;
Комбіновані.

ІІІ За терміном проведення:

*короткострокові;

*довгострокові.

За кількістю учасників:

*групові;

*індивідуальні.

ІV За домінуючою діяльністю учасників:

*дослідницький квест;

*інформаційний квест;

*творчий квест;

*рольовий квест.

Залежно від сюжету квест- ігри можуть бути:

*лінійними,в яких гра побудована по ланцюжку. Виконавши перше завдання,учасники отримують наступне, і так триває до тих пір,поки не пройдуть увесь маршрут;

*штурмовими, де всі гравці отримують основне завдання і перелік станцій із підказками,але самостійно вибирають шляхи виконання завдань;

*кільцевими – це замкнене коло. Команди стартують з різних станцій,що будуть для них фінішними.

Для того щоб ефективно організувати дитячі квести , слід дотримувати певних умов:

*всі ігри й завдання повинні бути безпечними;

*завдання,поставлені перед дітьми,повинні відповідати віку учасників та їхнім індивідуальним особливостям;

*у жодному разі не можна якимось чином принижувати гідність дитини;

*у зміст сценарію потрібно впровадити різні види діяльності, адже виконувати одноманітні завдання діти зазначеного віку,згідно з психолого- віковими особливостями,не можуть;

*завдання необхідно продумувати таким чином,щоб вони були послідовними,логічно взаємопов’язаними;

*гра повинна бути емоційно забарвленою за допомогою декорацій,музичного супроводу,костюмів,інвентарю;

*дошкільники повинні чітко уявляти мету гри,до якої вони прагнуть;

*слід продумати тимчасові інтервали,під час яких діти зможуть виконати завдання,але при цьому не втратять до нього інтерес;

*роль педагога в грі – спрямувати дітей, «наштовхувати » на правильне рішення,але остаточні висновки діти повинні робити самостійно.

Квести для дошкільників у дитячому садку повинні виконувати не лише розважальну функцію, але й реалізовувати освітні завдання