ЗДО №2, ”Дзвіночок”, Гайсин
Гайсинський район, Вінницька область

Сторінка для батьків

Готуємось до школи разом

Бесіда з батьками

         Непомітно проходить час. Ще недавно проходили адаптацію в дитячому садку ,а вже час вибирати школу. Мабуть кожен із вас переймається питаннями:

-Чи готова дитина до школи?

-Як буде вчитися,чи буде встигати?

-Добре ,якщо стане гордістю школи.

- Принаймі хоч би вчилася  добре.

-Хочеться ,щоб була схильність до іноземних мов, бо куди ж тепер без них.

         Чимало мам і тат,ведучи дитину до школи,сподіваються на неабиякі успіхи в навчанні, та минає кілька тижнів,і в декого з вас ,з’являється занепокоєння:

«Як це наша дитина стільки знає,а успіхів немає».

         Часто ви вважаєте основними показниками готовності до школи знайомство дитини з літерами,уміння читати,рахувати,знання напам’ять віршів.

         Варто знати ,що основні показники готовності дитини до школи-

-фізична готовність,тобто здоров’я вашої дитини;

- психологічна готовність - мислення,увага,допитливість, пам’ять, уява. Чи є ось цей психологічний фундамент;

- розумова готовність.

Важливий етап- це підготовка дрібної моторики.

Діти, в яких рука не готова до письма швидко втомлюються,втрачають бажання писати,вчитися. Малюйте з дитиною,ліпіть,працюйте з ножницями.

         Підготовлена дитина повинна йти в перший клас

  • із бажанням вчитися;
  • здатністю зосереджувати свою увагу протягом тривалого часу;
  • умінням слухати;
  • діяти організовано.

Шановні батьки!

Прийміть ось такі поради:

1.Починайте «забувати» про те,що ваша дитина маленька,давайте посильну роботу: «Який ти в нас великий».

2.Навчіть дитину ділитися своїми проблемами.

3.Розвивайте мову дитини через розмови,обговорення прочитаної книги,цирк,театр,виставку)

4.Хваліть дитину словом,усмішкою,підбадьорюйте: «Вийде обов’язково. Спробуй ще».

5.Пояснюйте своє «Ні».

6.Не ображайте дитину в присутності сторонніх: «Спасибі,ми це обговоримо вдома».

7.Іноді будьте дитиною.

Показники готовності до школи дітей шести років (за Базовим компонентом дошкільної освіти)

Фізична  готовність

  1. Розвиненість  рухової  активності  дитини, вміння  оцінити  свою вправність, фізичну вмілість, здатність відчувати  насолоду  від  здорового  тіла, його  спортивність, легкість, рухливість.
  2. Повноцінний  зір та  слух. Вміння  координувати  рухи та зір.
  3. Добре  розвинені м’язи  спини, відсутність  патології  розвитку  хребта.
  4. Врівноваженість  сили  нервових  процесів  збудження  та  гальмування. Вміння  застосовувати  вольові  зусилля  в  різноманітних  ситуаціях.
  5. Розвинена  дрібна  моторика  пальців  рук  та долонь.
  6. Вміння  орієнтуватися  в показниках  свого  здоров’я; володіння  навичками  адекватної  поведінки; знання  засобів  самозбереження  та  самодопомоги.

Інтелектуальна  готовність

  1. Володіння  системою  уяви  про живу та  неживу  природу  та  соціальні явища  згідно  вимог  програми.
  2. Розвиток  діалогічної  та  монологічної  мови, наявність  словникового  запасу  відповідно  даного  віку. Добре  розвинена  звукова  культура  мови.
  3. Наявність  наочно-образного  та  логічного  мислення (в  початковій  стадії  розвитку)
  4. Наявність  творчої  уяви  як  новоутворення  дошкільного  дитинства.
  5. Прояв  допитливості  та  пізнавальної  активності (вміння  та  бажання  задавати  запитання  та  одержувати  відповіді)
  6. Вміння  розуміти  учбову  задачу  та  виконувати  її, відповідно  вимогам дорослого.
  7. Наявність  довільної  уваги  та  добре  розвинених  психічних  процесів (пам'ять, увага, уява, сприймання), необхідних  для  успішного  навчання  в  школі.

Емоційно-вольова  готовність

  1. Наявність  позитивних  емоцій. Адекватність  бажання  відвідувати  школу.
  2. Адекватність самооцінки  вміння  об’єктивно  оцінювати  вчинки  оточуючих.
  3. Володіння  нормами  поведінки.
  4. Глибина  та  стійкість  у  прояві  почуттів.
  5. Довільність  в  управлінні  емоціями та  почуттями.

Соціальна  готовність

  1. Сприймання  себе  в  контексті  відносин  з  іншими, відчуття  своєї  належності  до  певної  соціальної  групи.
  2. Відсутність  шкільної  фобії (страху, нерішучості)
  3. Розуміння  ролі  вчителя, що  відрізняється  від  ролі  вихователя  та матері.
  4. Розуміння  своєї  соціальної  ролі  майбутнього  учня, для якого  ведучою  діяльністю  є не  гра, а  навчання.
  5. Вміння  брати  думку   іншого  до  уваги, рахуватися  з  ним, доброзичливо  взаємодіяти, налагоджувати  спільну  діяльність.

Рівень  розвитку  спілкування

  1. Вміння  гармонійно  поєднувати  виразні, зображувальні  та  словесні  засоби  спілкування.
  2. Довільність  у  спілкуванні  з  дорослими (вміння  прийняти  навчальну  задачу  та  вказівку  дорослого)
  3. Відсутність  безпосередності  та  імпульсивності  в  спілкуванні.
  4. Вміння  будувати  взаємовідносини  з  однолітками, приймаючи  подвійну  позицію  в  процесі  спільної  діяльності.
  5. Взаємодія  на  партнерських  засадах, вміння  справедливо  розподіляти  функції, домовлятися, обгрунтовувати  свою  думку, поступатися, запобігати  конфліктам  і  справедливо  їх  розв’язувати.

Підготувала вихователь- методист Маковецька Г.П.

 

 

АДАПТАЦІЯ МАЛЮКІВ

ВПЛИВ ПЕДАГОГА НА ПОЗИЦІЮ БАТЬКІВ У ГРУПІ

Важко заперечувати, що однією з умов успішної адаптації дитини у перші дні відвідування дошкільного закладу є присутність у групі найрідніших людей – мами чи тата. Проте ця ситуація викликає значну кількість запитань і суперечок як з боку педагогів, так і з боку батьків.

Присутність батьків у групі як засіб зниження тривожності дітей

Насамперед слід зазначити, що підстав для відмови батькам у спільному перебуванні з дитиною протягом перших кількох днів у групі для успішної адаптації до нових умов у адміністрації дошкільного закладу немає. Дитячий садок є відкритою установою, а батьки - рівноправними партнерами у освітньому процесі. Мама чи тато поруч з малюком у найскладніший етап його життя не просто «модні інновації» чи примха малюка і його сім’ї. Це потреба маленької людини, яка вперше так кардинально розширює межі соціального та предметного простору і вперше переживає зміни такого масштабу у своєму житті. Усім, хто скептично ставиться до такої потреби маленьких дітей, варто пригадати власну ситуацію зміни місця роботи або вступу у навчальний заклад тощо. Навіть доросла людина у подібних ситуаціях не почувається стовідсотково комфортно. Наприклад: « Як мене приймуть у колективі?», «Як я влаштуюся на новому місці?», «Чи знайду я там друзів?» турбують дорослу людину не один день до того. Але ж у дорослих подібного досвіду значно більше: ми йшли до школи, вступали до вузів, влаштовувалися на роботу. Доросла людина має досвід встановлення контакту з незнайомими, налагодження стосунків з іншими, уникнення або розв’язання конфліктних ситуацій. Проте 2-3 річна дитина, яка вперше приходить до дитячого садка, нічого не знає і не вміє. Умови життя вдома з мамою і татом, до яких вона призвичаєна, які є для дитини зрозумілими, змінюються вперше у її житті. А життя в групі дітей значно відрізняється від умов дитини. І гідно пережити ці зміни допомагають дитині, насамперед, батьки, з якими безпечно і комфортно. Тому, якщо вихователь прагне забезпечити оптимальні умови для повноцінного фізичного і психічного розвитку дитини та збереження її здоров’я, він має з розумінням поставитися до потреби новачка освоювати нову ситуацію разом з мамою і татом, і задовольнити бажання батьків. При цьому слід обов’язково нагадати батькам, що вони повинні мати змінне взуття.

Розвиток мовленнєвих здібностей дітей засобами театралізованої діяльності
                                                                                                                                                         

Вік дошкілля – це важливий  етап у становленні та розвитку особистості. Надзвичайне значення в цей період відіграє створення оптимальних умов для мовленнєвої компетентності дитини. Тому одним із першочергових завдань, що стояли переді мною, був пошук ефективних методів і прийомів роботи, що сприяли б мовленнєвому розвитку вихованців.

На сьогодні одним із продуктивних напрямів роботи з розвитку мовленнєвої активності дитини визнано використання театралізованих ігор з творчим та інтелектуальним навантаженням. І це не випадково, адже саме театралізована гра є провідним видом  мовленнєвої діяльності в дошкільному віці. Оволодіння рідною мовою, розвиток мовлення і спілкування є одним із найважливіших надбань малюка. Немає необхідності доводити, що розвиток мовлення найтіснішим чином пов’язаний із розвитком свідомості, пізнанням навколишнього світу, розвитком особистості в цілому.

Процес розвитку мовлення в дітей протікає під керівництвом дорослого. Тому я намагаюся вести цілеспрямовану систематичну роботу щодо підвищення мовленнєвої активності дітей, розвитку їх мовленнєвих здібностей з використанням більш ефективних, доцільних, цікавих для дітей методів, прийомів, засобів, які можуть сприяти появі інтересу в дітей до мовленнєвої  діяльності. Але при цьому чітко визначаю позицію  дорослого і дитини у будь-якому виді діяльності: дорослий - ініціатор спільної діяльності та помічник; дитина -  учасник ігор та ініціатор спільної діяльності.

Вітчизняний педагог С. Русова однією з перших систематизувала різні види театралізованої діяльності та вбачала в ній ефективний засіб розвитку мови і творчих здібностей. На думку вченої, якщо діти спеціально готують ролі заздалегідь, дослівно вивчають репліки літературних героїв, це сприяє збагаченню словника дошкільників образними літературними виразами та «має характер вправи навчання мові» .

Як відзначають науковці Л. Виготський ,О. Запорожець, О. Леонтьєв, театралізована діяльність є провідним видом мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку.

Позитивний вплив театралізованої діяльності на різні аспекти розвитку особистості доведено в численних дослідженнях Артемової Л.В.,присвячених вивченню ігрової, мовленнєвої діяльності та становленню емоційної сфери дошкільників.

Театралізована діяльність – один з компонентів художньо-мовленнєвої діяльності, засіб розвитку гарного, образного, літературного мовлення, що, на думку Богуш А.М., Аматьєвої О.П., дає дитині змогу виразити свої емоції, ставлення до літературного образу, ввійти в роль казкового персонажа, самостійно побудувати зв’язне висловлювання; засіб сприяння глибшому засвоєнню художніх образів, усвідомленню змісту, ідеї художнього твору через сприймання його засобами театру.

Театрально-мовленнєва діяльність акцентує увагу на мовленнєвому розвитку дошкільників, адже кожен із складників цієї діяльності: сприймання літературних творів засобами театру, театралізована гра, як гра для себе, та інсценування, як підготовлений виступ дітей для глядачів, – виконує свої завдання. Під час роботи над виразністю слів персонажів, підкреслює Жуковська Р.Й., активізується словник дитини, вдосконалюється звукова культура мовлення, інтонація. Виконуючи роль, дитина зрозуміло, чітко промовляє текст, оволодіває літературною мовою. У неї покращується діалогічне мовлення, його граматична будова.

Акцентування на мовленнєвих завданнях дає мені можливість підсилити вплив театралізованої діяльності на опанування дітьми рідної мови, оволодіння різними формами й типами зв’язного мовлення.

Театралізація відіграє особливу роль у житті дитини. Кошелєва А.Д., Стрелкова Л.П. вважають, що через театралізовану діяльність діти ознайомлюються з навколишнім світом, навчаються правильної звуковимови, виконують різні ігрові завдання, що сприяють інтелектуальному розвитку. Дитина співчуває героям, розділяє їх почуття, живе разом з ними у світі казки.

Театралізована діяльність є перспективним напрямом, одним із ефективних засобів розвитку мовленнєвих здібностей дітей. Саме тому питання розвитку мовленнєвих здібностей дітей засобами театралізованої діяльності стало для мене надзвичайно актуальним.

Актуальність даної проблеми полягає в тому що:

  • по-перше, діти отримують зразки правильного, красивого, емоційно забарвленого зв’язного мовлення, насиченого влучними образними виразами, фразеологізмами, вживають різні типи зв’язних висловлювань для вирішення конкретних ігрових комунікативних ситуацій (міркування, пояснення, відтворення казкових діалогів);
  • по-друге, мовлення стає зрозумілішим, виразним, граматично оформленим. У процесі підготовки та показу вистави в дітей розвивається зв’язне мовлення, яке має емоційно забарвлений характер та передбачає широке вживання вербальних та невербальних засобів виразності (адже під час відтворення художньо-мовленнєвих сюжетів діти засвоюють норму мовлення у її найвищому прояві).

Для ефективної реалізації поставлених завдань я розробила систему роботи з розвитку мовленнєвих здібностей дітей засобами театралізованої діяльності відповідно до перспективного планування лексико-граматичних засобів мовлення дітей старшого дошкільного віку, в якій пропоную театралізовану діяльність проводити комплексно, послідовно, за етапами.

Перший етап (мовленнєвий) передбачає формування мовленнєвих вмінь і навичок дітей через використання різних видів мовленнєвих вправ, пальчикових ігор, імітаційних вправ, ігор-медитацій, дидактичних ігор,  артикуляційних та голосових вправ, вправ на розвиток комунікативного мовлення, рухливих ігор на закріплення граматичних категорій, ігор з музичним супроводом.

Другий етап (художньо-продуктивний, творчий) включає в себе: читання художніх творів; вивчення текстів; робота з іграшками, ляльками; різні способи роботи пальчиків; виготовлення атрибутів та декорацій; розподіл сценічних ролей.

Третій етап (художньо-естетичний, сценічний) передбачає показ: вистав, ігор – драматизацій, п’єс, інсценівок.

Форми організації театралізованої діяльності я систематизувала та узгодила з перспективним плануванням лексико-граматичних засобів мовлення з дітьми старшого дошкільного віку логопедичної групи. Створила добірку пальчикових ігор та вправ, ігор-медитацій, артикуляційних вправ, мовленнєвих ігор, рухливих ігор на закріплення граматичних категорій, загадок до казок, чистомовок, скоромовок, власну авторську добірку творів в поетичному жанрі за мотивами казок. Розробила систему інтегрованих занять із застосуванням театралізованої діяльності, різних видів театру залежно від використання ігрового матеріалу та способу його розміщення: театр іграшок, настільний театр, пальчиковий театр, театр рукавичок, ляльковий театр, стендовий театр, театр кухлів, тіньовий театр, драматичний театр, силуетний театр.

Кожен із цих видів має специфічні потенціальні можливості щодо розвитку мовлення дітей, їх ігрової діяльності та ставить свої пріоритетні мовленнєві завдання. На переконання С. Рубінштейна, Д. Ельконіна, коли дитина переглядає виставу, вона сприймає кращі зразки правильного літературного мовлення, що сприяє розвиткові та удосконаленню її власного зв’язного мовлення. У театралізованій грі збагачується і активізується словник дітей, формуються вміння самостійно складати, створювати власний сюжет, добирати належне мовленнєве оформлення для реалізації задуму, ідеї. Під час підготовки театральної вистави дитина також виконує вправи, спрямовані на розвиток виразності, образності мовлення та засвоює сприйняті раніше мовленнєві форми.

Театралізована діяльність у різних її проявах має виняткові можливості щодо вирішення завдань мовленнєвого розвитку дошкільників. Причому, кожен із видів театралізованої діяльності дає змогу розв’язувати конкретні завдання, водночас забезпечуючи величезний позитивний вплив на загальний мовленнєвий розвиток дошкільників.

Наведені ігри спрямовані на розв’язання завдання з усіх напрямків мовленнєвого розвитку дітей старшого дошкільного віку:

  • формування навичок зв’язного мовлення;
  • удосконалення граматичної будови мовлення;
  • активізації словника;
  • виховання звукової культури мовлення;
  • навчання грамоти.

Організовуючи театралізовані ігри, дотримуюсь основних вимог:

  • змістовність і різноманітність тематики;
  • щоденне застосування театралізованих ігор у навчально-виховному процесі;
  • активність дітей на всіх етапах підготовки і проведення ігор;
  • співпраця дітей одне з одним та дорослими.

Така цілеспрямована, чітко спланована робота за створеною системою не тільки в процесі щоденного спілкування, але і в процесі спеціально організованого навчання сприяє ефективному вирішенню одного з головних завдань дошкільної освіти на сучасному етапі – набуття мовленнєвої компетенції дитиною, здатною засвоїти  інтегроване вміння адекватно й доречно спілкуватись рідною мовою в різних життєвих ситуаціях, дотримуючись загальної культури. Дитина у сприйманні театрального видовища:

  • розуміє зміст дійства вистави, театральний образ як живу акторську дію з використанням засобів мовлення, міміки, жестів, рухів, музики, танцю, співу;
  • співпереживає героям сюжету, підказує, як їм поводитися у скрутних ситуаціях;
  • оцінює свої вчинки та вчинки ровесників, порівнюючи з вчинками персонажів вистави;
  • наслідує позитивних героїв вистави;
  • впізнає в силуетах і тінях характерні образи персонажів;
  • оцінює героїв (хитрий, жадібний, нерозумний, довірливий);в  ігровій діяльності:
  • відображає характерні особливості образу театральних персонажів;
  • своєчасно долучається до групової драматизації фрагментів твору;
  • ініціює організацію ігор у «театр»;

у сценічній діяльності:

  • бере активну участь у підготовці театралізованих ігор;
  • творчо перевтілюється в образи персонажів, розігрує сюжети, виразно та з гумором виконує ролі;
  • вносить творчі фрагменти у гру за казкою;
  • виготовляє декорації, атрибути, костюми;
  • ініціює організацію ігри - драматизацій, театралізованих ігор, заохочує однолітків до розігрування сюжетів літературних творів, казок;

у процесі навчання дізнається та усвідомлює:

  • про малі поетичні жанри українського фольклору (потішки, забавлянки, віршики, пісні, заклички, мирилки, прислів’я, приказки, загадки, колядки, щедрівки), запам’ятовує їх зміст, усвідомлює їх призначення;
  • одержує основні відомості про театр (призначення –виступають актори, показують вистави; приміщення – театральназала, гардероб, фойє, каса; обладнання – крісла, лампи);
  • про різні види театру (іграшок, картинок, ляльок, фланелеграф), їх особливості;
  • усвідомлює жанрові особливості казки (повтор, персоніфікація, зачин, кінцівка) та переносить у власну творчу діяльність.

Діти реалізують потребу у самовираженні, спілкуванні, пізнанні себе через відтворення різних образів під час ігор – драматизацій: «Лисичка і журавель» (за методикою Карла Орфа), «Пан Коцький», «Кривенька качечка»; імпровізацій; інсценівок за художніми творами Василя Сухомлинського («Зайчик і місяць»); ігор за сюжетами літературних творів, розігрування потішок, забавлянок, - де дитина і актор, і сценарист, і режисер; під час самостійної театрально-ігрової діяльності, режисерських ігор та показу вистав: «Солом’яний бичок», «Сперечались овочі»; інсценування п’єси «Що буває, коли пісеньку образять».

Показники успіхів і досягнень дитини:

  • уміє складати сюжети на наочній, словесній основі та самостійно;
  • розробляє сценарії за віршованим текстом та на основі комбінує сюжети;
  • самостійно розігрує зміст забавлянок та українських народних пісень;
  • використовує малі жанри фольклору в сюжетно-рольових іграх;
  • самостійно показує виставу театру іграшок, картонажного, тіньового за знайомими сюжетам літературних творів;
  • влаштовує сюжетно-рольову гру «Театр»;
  • організовує самостійно та за вказівкою дорослого ігри-драматизації, театралізовані ігри за сюжетами добре знайомих художніх творів;
  • бере участь в інсценуванні знайомих казок;
  • виготовляє разом з дорослими атрибути, костюми, декорації;
  • проявляє себе емоційним та естетично чутливим глядачем;
  • ідентифікує почуття і вчинки персонажів з власними діями;
  • виявляє особистісну позицію в процесі перевтілення у сценічний образ;
  • запамۥятовує  сюжетну послідовність;
  • своєчасно включається в дію;
  • використовує музично-пластично-пісенний досвід у театралізації різних творів літературних жанрів.

Отже, система роботи над проблемою «Розвиток мовленнєвих здібностей дітей засобами театралізованої діяльності», застосовані методи і прийоми ефективно впливають на позитивну динаміку росту рівня мовленнєвої компетенції дитини–дошкільника. Під час роботи з пальчиковими  та артикуляційними вправами у дітей розвивається фонематичний слух і мовне дихання. Діти регулюють мовлення та гучність голосу залежно від ситуації, вміють практично використовувати мовні, інтонаційні та немовні засоби виразності. Володіють збалансованим словниковим запасом мовлення,  елементарними навичками корекції та самокорекції мовлення, формулами мовленнєвого етикету, утворюють різні за складністю типи речень. Невимушено вступають в розмову із співбесідником, підтримують та будують запропонований діалог відповідно до теми, володіють навичками монологічного зв’язного мовлення, вільно спілкуються залежно від ситуації.

Логін: *

Пароль: *