ЗДО №2, ”Дзвіночок”, Гайсин
Гайсинський район, Вінницька область

Кабінет соціального педагога

7 правил успішного батьківства

Більшість батьків замислюються, чи правильно вони себе поводять з дитиною. Усі ми маємо труднощі та іноді не впевнені, чи добре виховуємо своїх дітей. Однією з проблем, що найбільше непокоїть батьків, є питання поведінки: що треба зробити аби діти поводилися добре? Скористайтеся порадами:

1. Подавайте дітям приклад хорошої поведінки. Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка - приклад для наслідування.

2. Змінюйте ситуацію, а не дитину. Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.

3. Висловлюйте свої бажання позитивно. Кажіть дітям, чого ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте. Та якщо ви чогось категорично не бажаєте, формулюйте своє небажання чітко. Тому наступне:

4. Висувайте реальні вимоги. Запитуйте себе, чи відповідають ваші вимоги віку дитини, ситуації, у якій вона опинилася. Якщо ви в принципі розумієте, що виконання ваших вимог є нереальним варіантом - думайте про компроміс. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими - використовуйте тактику переключення уваги.

5. Обирайте виховання без побиття та крику. Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших. Пам'ятайте: людина може чомусь навчитися тільки коли спокійна, задоволена чи радіє чомусь. Це стосується і дорослих також. Коли дитина дістала ляпас, вона стає надто сердитою, знервованою та збудженою, тому не може достатньо глибоко усвідомити, за що і чому її покарано. Крик або постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру.

6. Допомагайте дітям вести себе краще, даючи їм вибір. Не сперечайтеся з дітьми про справи, які не мають великого значення. Дозволяйте їм зробити вибір. Це попередить прояви образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що ви її постійно пригнічуєте.

7. Прислуховуйтеся до того, що говорить ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває. І головне - пам'ятайте, що любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини та взаєморозуміння.

Пам’ятка: «Речі, які не слід казати дітям»

1."Коли я був у твоєму віці...". Дитина чує: "Твої проблеми не важливі, мені було важче".

2. "Ти просто не розумієш!". Дитина чує: "Ти не спроможний зрозуміти, і немає сенсу намагатися пояснювати це тобі".

3. "Ти думаєш, що тільки в тебе якісь проблеми". Дитина чує: "У тебе немає справжніх проблем".

4. "У мене немає часу, щоб вислухати тебе...". Дитина чує: "Я надто зайнятий, щоб піклуватися про твій світ".

5. "Роби те, що я кажу, а не те, що я роблю...". Дитина чує: "Роби правильно, а я не зобов'язаний так чинити, адже я вже дорослий".

6. "Тому, що я наказав тобі!". Дитина чує: "Я не хочу чути твоїх спроб домовитися зі мною".

7. "Та чому ж ти не можеш бути схожим на...?". Дитина чує: "Мені прикро, що ти не хтось інший".

 

Заняття з елементами тренінгу.

Тема: «Секрети спілкування з дитиною»

Мета: відпрацювати навички спілкування батьків з дітьми; сприяти усвідомленню того, як їх поведінка  впливає на психологічний розвиток дітей; знизити психологічне напруження, покращити настрій та підвищити рівень згуртованості батьків.

Обладнання: склянки з водою, сіль, суміш перців, грудка землі, ложка, кольорові фарби, циглинки LEGO, наочний матеріал.

Учасники : батьки.

Тривалість заняття: 60хв.

Вступне слово.

Доброго дня, шановні батьки. Сьогодні тема нашої зустрічі: «Секрети спілкування з дитиною». Метою даного заняття є надати поняття щодо особливостей дитячої психіки; особливостям спілкування та виховання дошкільників, щоб кожен з вас знайшов відповіді на актуальні питання та покращити ваш настрій. Я сподіваюся, що наше спілкування пройде в теплій, згуртованій та активній атмосфері.

1. Вправа  «Привітання»  (виконується в колі)

Мета: налагодження емоційного контакту

І для того, щоб зняти напругу зробимо одну вправу, яку до речі ми проводимо з вашими дітками перед початком кожного заняття. Станьте будь ласка в коло і повторяйте за мною рухи.

Давайте привітаємося,

Давайте посміхнемося,

Давайте в очі глянемо,

І нам тепліше стане,

Раз рука, два рука,

Раз плече, два плече,

Вліво, вправо повернулись,

Посміхнулись і з гарним настроєм ще раз привіталися,

Добрий день!

 

 

2. Наші очікування.

 Дякую, присідайте. І на початку я б хотіла, щоб кожен з вас висловив свої очікування від заняття. Я ось вам виготовила дерево очікувань, але на ньому немає листочків. Листочки, я вам роздам, і пропоную на них написати свої очікування, і проговоривши, прикріпити їх на дерево.

Очікування…

А зараз, після того, як ми проговорили наші очікування від заняття, я пропоную скласти разом правила заняття, яких ми будемо дотримуватись.

3. Правила заняття:

-Взаємоповага;

-Щирість, відвертість;

-Говорити коротко, по черзі;

- Конфіденційність;

- Бути активними;

-Бути толерантними.

Ви всі згодні з правилами? Тоді ми перейдемо до бесіди.

4. Презентація: «Особливості сімейного виховання дошкільників. Виховна функція сімї»

Сім’я — джерело продовження роду, української нації. Кожна людина бере початок від сім’ї. Перший свій досвід спілкування з навколишнім світом дитина набуває, безсумнівно, у сім’ї. Від того, який це буде досвід, залежить майбутнє дитини. Дитина стає такою, якими словами ми її називаємо у дитинстві, давайте будемо замислюватися, над нашими словами та інтонацією з якою ми вимовляємо.

У сім’ї людина з’являється на світ, робить перші кроки, пізнає перші радощі, смуток, із сім’ї виходить у великий світ.

Кажуть: «Очі — дзеркало душі», а педагоги можуть сміливо зробити висновок, що дитина — це дзеркало сім’ї, у якій дитина одержує свій перший поведінковий досвід.

Цей досвід є фундаментом для її подальшого розвитку і формування як особистості.

Зараз хочу запропонувати вам переглянути коротеньке відео. Увага на екран!

Відео 1 «Діти бачать, діти роблять»

Які емоції ви відчували при перегляді даного відео?Чи дійсно діти наслідують своїх батьків? (Обговорення)

Висновок: отже після перегляду даного відео, ми можемо зробити такий висновок, що діти дійсно нас наслідують, копіюють і переймають не тільки наші хороші сторони. А навіть швидше вловлюють, щось негативне, навіть якщо це одноразова ситуація.

Презентація..

  • Якщо в сім’ї поважають почуття дитини, то й вона колись поважатиме почуття інших людей;
  • Якщо дитина живе в умовах толерантності, то вона виробляє в собі вміння поважати, терпіти;
  • Якщо до неї ставляться чесно, то вона буде справедливою;
  • Якщо в сім’ї не беруть чужих речей без дозволу, дитина теж не братиме чужого.

Такий перелік, без сумніву, можна продовжити.

- А що таке на Вашу думку наслідування? Як можна пояснити даний термін?(Обмін думками)

Чи можемо ми зробити такий висновок, що наслідування — невід’ємна риса людської природи. Дошкільники і молодші школярі сліпо копіюють дорослих, щиро у всьому прагнуть бути схожими на них, наслідують їхню поведінку розмови, не вникаючи в суть явищ.

Зараз ми, як приклад вищесказаного, побачимо це у наступномуа відеоролику.

Відео 2 «Обережно!!! Діти дивляться на ВАС!»

Дане відео підштовхнуло нас до такого висновку, що коли ми проаналізуємо своє життя, свою поведінку і стиль виховання, то можемо побачити, що ми дуже багато успадкували від своїх батьків, а діти успадковують і копіюють нас.   

Презентація..                    

Часто батьки бачать проблеми дітей, але власні не помічають. Звичайно, у дітей, як у всіх людей, свої етапи зростання.

Будучи «слабкою ланкою», діти більш чуйно сприймають негаразди у стосунках і намагаються «сказати» про це дорослим тими засобами, які для них більш доступні. Це можуть бути труднощі в навчанні, поведінці, замкненість, агресивність, страхи, підвищена тривожність.

Тож давайте враховувати вищесказане. Щоб Ваші діти росли в атмосфері доброзичливості, взаєморозуміння, любові та підтримки!

Як ви думаєте, чи правильно кричати на дітей? Чи дає крик позиивний результат? А зараз ми це практично перевіримо!

 5. Вправа "НЕ КРИЧІТЬ НА ДИТИНУ!"

 

Мета: допомогти батькам зрозуміти, що відчуває дитина, коли на неї кричать.
Проведення:

Зараз ми об’єднаємося у групи, за часовою стрілкою розрахуйтеся будь ласка на преший-другий.

Учасники під №1, ви батьки, учасники під №2, ви діти.

На виконання вправи вам дається одна хвилина на кожну пару.
Батьки розбиваються на пари.

№1 учасник пари повинен стояти і кричати на учасника №2,який сидить навпочіпки, з такого приводу:

Увага, Ваше завдання, чітко змоделювати почуту ситуацію!!!

- Прийшовши з роботи, мама швиденко пішла на кухню готувати вечерю, а 4-х річний Сашко отримав завдання, - поки мама готує вечею, ти, Сашко, піди в свою кімнау і намалюй для мене те, що захочеш. Коли мама зайшла в кімнау сина, її чекав не приємний сюрприз, Сашко, в кімнаті, де пару днів тому мама поклеїла шпалери, замалював всю стіну різнокольоровими сердечками. Мама була не в собі від злості, і скільки висачало голосу кричала на сина. А він, дивлячись на маму,повними провини очами, повторював одну фразу,- "мамусю, я просто хотів намалювати, як сильно я тебе люблю!"


Приблизно на третьому повторі цієї фрази той, хто знаходиться на місці дитини, починає плакати. Приходять дуже сильні почуття, часто спогади із власного дитинства.

Після того, як учасники всі по колу виконали вправу, учасники міняються місцями і програють ситуацію з протилежної ролі.

Запитання;

- вам сподобалася вправа?

- які емоції вона викликала у вас?

- як ви відчували себе в ролі батьків?

- а які емоції переживали, коли знаходилися на місці дитини?

Прослухайте будь ласка ситуацію ще раз!(Читання ситуації ще раз!)

А тепер давайте, ви сядете один навпроти одного, коли ваша позиція буде очі в очі, і спробуємо програти ту ж ситуацію, але без крику.

Запитання до тих, хто грав ролі дітей:

- а які тепер у вас відчуття від вправи?

-коли ви себе почували комфортніше, емоційно захищеніше?

Ми можемо  зробити такий висновок, що будь яка розмова, чи то повчання, чи розяснення, чи прохання, має відбуватися на рівні очей з дитиною. Так ви краще зрозумієте один одного, швидше знайдете компроміс та доб'єтеся бажаного результату. А дитина не буде отримувати психологічного тиску та емоційного потрясіння.

А зараз я хочу провести вправу «Згоден – не згоден»

6. Вправа «Згоден – не згоден»

Мета: перевірити знання основних правил виховання дитини, організації її розпорядку дня, розвивати пізнавальний інтерес.

Обладнання: картки зеленого та червоного кольору, мікрофон.

Хід: Соціалний педагог озвучує твердження, а батьки погоджуються чи не погоджуються з ним, піднімаючи картку зеленого чи червоного колору, та хтось один пояснює свою думку.

Твердження для батьків:

  • Треба обійняти дитину не менше 8 раз на день; - А чому?
  • Замінити читання казки мамою (батьком) не може жодна аудіоказка, навіть у виконанні професійних акторів;
  • Часто хвалити дитину шкідливо;
  • Дошкільнику не обов’язково дотримуватися режиму дня;
  • Повчаючи дитину, важливо вибирати правильні формулювання і тон;
  • Заборони – головні рушії виховання; - Поясніть, чому?
  • Я виконую будь-яке прохання своєї дитини.
  • Моя дитина не обов’язково вранці виконує зарядку, за день набігається;
  • Я дозволяю своїй дитині усе, аби вона не плакала і не гнівалася;
  • Подарунки для дитини-найяскравіша «мова» моєї любові до неї.
  • Поприбирати за собою іграшки, є обов'язком моєї дитини. -Чому це є дуже важливи пунктом?

 

І не менш важлим є, звертати увагу на вподобання, здібності, зацікавленість та індивідуальність дитини. Адже кожна дитина індивідуальна, особлива по своєму.

І зараз до вашої уваги, я пропоную подивитися відеоролик, і вникнути в його зміст.

Відео 3 "Алік і його внутрішній світ"

Поділіться буд ласка емоціями, думками після перегляду.

-Хто які висновки для себе зробив?

-На що вас надихнуло дане відео?

Автор даного відео хотів передати те, якщо ми будемо чути і прислухатися до наших чад, то ми зможемо не лише не втратити те особливе зерно, а й посприяти його розвитку. 

7. Вправа з LEGO DUPLO

Я приготувала для вас цікаву гру, яка допоможе вам трохи переключитися. І ця гра буде проходити з цеглинками LEGO DUPLO . Хто чув за ці цеглинки, що це таке? А ваші діти кожного дня опановують нові знання, граються, розвивають фантазію за  допомогою них. Зараз я вас трохи познайомлю з  цеглинками. (Додаток 1).

Ми перевіримо, як ви вмієте домовлятися та слухати один одного. На вправу я даю вам 2 хв.

Об’єднайтеся у команди за таким принципом «Осінь і Зима». Учасники Осінь, стають лицем в коло, учасники Зима стаєте спиною до увасників Осінь.

Учасникам Осінь роздаються картки із зображенням фігурки з цеглинок . Їх завдання, щоб учасники Зима побудували таку ж фігурку, як на картинці, стоячи спиною до учасника і не підглядаючи.(Час пішов!) Після того, як всі учаники виконали завдання, пари стають один до одного лицем і порівнюють, що в них вийшло в результаті. Потім учасники міняються місцями, і змінюється завдання(інша картка). Після того, як всі учаники виконали завдання, пари стають один до одного лицем і порівнюють, що в них вийшло в результаті.

Коли вправа закінчилася учаники обмінюються емоціми.

 

А зараз я вам продемонструю експеримент, який називається «Склянка води»   .

8. Експеримент «Склянка води»  

Мета: сприяти усвідомленню того, як поведінка батьків впливає на психологічний розвиток дітей.

Обладнання: склянка з водою, сіль, суміш перців, грудка землі, ложка.

Хід:

Лунає приємна музика.

Соц. педагог: «Спілкуючись зі своєю дитиною ви щодня торкаєтесь струн її душі. Але чи завжди ці дотики мудрі, толерантні? Чи завжди дитина розуміє, що ви її приймаєте та розумієте? Нумо проведемо цікавий дослід і побачимо, як впливаємо на дітей

Уявімо, що склянка з водою – це Ваша дитина! Чиста, прозора, наївна , відкрита, щира! А сіль – глузливі, образливі слова, які ми висловлюємо на адресу дитини в буденному житті, іноді навіть не помічаючи цього. Це критика її помилок, жарти, кепкування, звинувачення тощо. (Кидаємо сіль у склянку)

А суміш перців – це грубі, пекучі, гіркі слова: образи, погрози, крик, покарання, зокрема тілесні. Їх ми найчастіше адресуємо дитині самі в стані гніву або в поганому настрої. (Додаємо суміш перців)

Грудка землі – це неуважність, зневага, байдужість, ігнорування потреб і переживань дитини. (Кидаємо грудку землі в склянку)

А ложка символізує батьківський тип поведінки з дитиною, наші виховні підходи, які ми використовуємо у спілкуванні з дитиною. (Опускаємо ложку у склянку)

Увесь зміст склянки ми зараз добре перемішаємо – і отримаємо емоційний стан дитини!(перемішуємо вміст склянки і показуємо, що вода стала брудною) Увесь бруд у склянці – це стреси, неврози, страхи, тривожність, агресивність, невпевненість у собі, відчуття себе непотрібною, нещасною. І коли їх стане надто багато, вони виплеснуться зі склянки у вигляді негативної поведінки: сварок, криків, істерики, бунтарства.

Скільки часу має минути, аби усе в склянці осіло, а дитина забула ці неприємні слова? І чи забуде вона їх взагалі, чи, як у склянці на дні, вони залишаться в душі дитини у вигляді емоційних ран або мозолів?(Відповіді учасників).

А варто лише легесенько струсити склянку – і знову усе в ній підніметься на поверхню! Поміркуйте над цим! І зробіть собі певні висновки.

А давайе всі разом зробимо схожий експеримент, але з іншим наповненням. У кожного з вас на столах є стаканчики з чистою водою та фарби. Виберіть колір, який вам до вподоби. За допомогою щіточки, додайте фарбу в стаканчик та розмішайте. Ця фарба також символізує наш вклад в динину. Давайте подивимось, що ж у нас вийшло? Чи подобається тепер вам вигляд та наповнення стаканчика? Так, дійсно, завдяки яскравим фарбам, вода змінилась, і стала яскравою, барвистою, позитивнішою та цікавішою. Я бажаю вам, щоб і ваш вклад в діток залишав лише такий, позитивний слід!

Шановні батьки, пам’ятаймо, що ми виховуємо дітей кожним своїм кроком, своїм вчинком. Перші поняття про добро і зло, честь і безчестя, справедливість і кривду складаються в дітей на підставі того, що вони відкривають у своїх батьків. Не виховуйте дітей, виховуйте себе!

І на останок хочу почути кожного з вас:

- чи здійснилися ваші очікування?

На початку нашої зустрічі ви клеїли листочки з вашими очікуваннями. Підійдіть будь ласка по черзі до нашого «Дерева очікувань». Якщо ваші очікування справдились, то відкріпляєте листочки з дерева і клеїте під ним. А якщо ні, то залишаєте ваш листочок на дереві і пояснюєте, в чому саме ваші очікування не здійснилися.

Дякую всім за плідну співпрацю, сподіваюся, що дане заняття було вам цікавим,  доступним, а найголовніше корисним. а на пам'ять про нашу зустріч, хочу вам роздати такі пам'ятки.

Взаєморозуміння вам з вашими дітками! Допобачення.

 

 

 

ДИТИНА І КОМП'ЮТЕР

Не секрет, що комп'ютер наприкінці XX ст. — на початку XXI ст. став для дітей найулюбленішою іграшкою, порадником, навіть другом.
Комп'ютерні ігри захоплюють увагу дітей, приваблюють їх дина-мічними сюжетами, дають їм змогу жити гострими почуттями. Не секрет, що дедалі більше дітей просиджують за комп'ютером увесь час, забуваючи про радість спілкування з рідними, друзями, залишаючись наодинці з собою, не замислюючись ані про цінності життя, ані про своє майбутнє.

Потрібно не забувати про фактори ризику, яким піддається користувач під час тривалого перебування за комп'ютером:

  • електромагнітне випромінювання;
  • утома очей від мерехтіння екранного зображення;
  • тривала статична робоча поза;
  • психологічна втома від невідповідного оформлення та освітлення приміщення;
  • термін перебування за комп'ютером;
  • утома через неправильне ергономічне оформлення та психологічний уміст програмного забезпечення;
  • стреси, що виникають через застосування комп'ютера. Можливі небажані наслідки взаємодії дитини з комп'ютером слід ураховувати з самого початку її ознайомлення з комп'ютером. По можливості батьки повинні влаштовувати ознайомлення дитини з комп'ютером під керівництвом фахівця, який має бути обізнаний із негативними наслідками взаємодії з електронними засобами (зокрема, із комп'ютерною залежністю). На жаль, сьогодні обмаль і шейх фахівців, і їх роль відведена батькам. Добре, коли батьки мають уявлення про те, що користування комп'ютером є оманливим і призводить до надмірного перевантаження. Противагою надмірному захопленню комп'ютерними іграми і розвиток у дитини самоконтролю. З цією метою необхідно навчити п планувати тривалість комп'ютерної діяльності, а саме вчити:
  • призначати собі термін закінчення гри, після завершення якого, незалежно від етапу гри, обов'язково вимкнути пристрій (наприклад, канадські виробники дитячих розвивальних програм для дітей 4-6 років пропонують цікаві завдання, що розраховані на 7 хв активної роботи дитини з комп'ютером, а решта часу знадобиться на активні розвивальні ігри, малювання, вирізання, що пов'язані з комп'ютерним завданням);
  • заздалегідь визначати початок спілкування з комп'ютером і ввімкнути його лише тоді, коли настане час. Батькам бажано стежити за нерегулярністю такого дозвілля, робити перерви в конкретні дні.

Зрозуміло, що цьому має передувати роз'яснювальна робота про шкідливість надмірного захоплення комп'ютером, про те, що віртуальна реальність — це не життя, це лише паралельний, але не головний процес, і тому дозовані комп'ютерні розваги потрібно поєднувати з реальними активними діями — заняттям спортом, фізичними иправами, рухливими іграми на повітрі, спілкуванням із рідними, друзями, заняттям мистецькою діяльністю (співами, танцями, малюванням, ліпленням тощо).

Під час комп'ютерного дозвілля варто звертати увагу на інформаційні системи та розвивальні ігри, а не на ігри, що засновані на емоційному збудженні (автоперегони, зоряні війни, стрілялки тощо). Дуже корисно використовувати творчі завдання: малювання за допомогою комп'ютерних програм, заняття фотографією, літературна діяльність, робота з пізнавальними системами.

Батьки повинні цікавитись тим, як їх діти користуються комп'ютером, контролювати зміст ігор та програм, допомагати та підбадьорювати, коли дитина виконує нові та нестандартні завдання, обговорювати комп'ютерну рекламу та агресивні ігри (це сформує розуміння того, що є для них корисним та шкідливим). Найголовніше, що потрібно пам'ятати: дитина в подальшому повинна почуватися господарем комп'ютера, а не навпаки.

Консультація для батьків

ВПЛИВ ТЕЛЕБАЧЕННЯ НА ЕМОЦІЇ ТА ПОВЕДІНКУ ДИТИНИ

Нині процес спілкування батьків і дитини ускладнений. Адже телебачення займає весь вільний час, роблячи дітей адитивними й залежними. Перегляд телевізійних передач, реклами, мультфільмів негативно впливає на емоційний фон і поведінку дитини.

Теорії, в яких доводиться, що захоплення телебаченням спричинене чимось одним, і що це захоплення можна усунути простим педагогічним втручанням або забороною, - неправильні. Вплив засобів масової інформації на життя родини зростає через зайнятість батьків, через небажання відстежувати якість інформації, що призводить до ослаблення батьківського впливу на дітей. Засоби масової інформації впливають на загальний стан дитини: спричиняють зниження фізичної та соціальної активності, появу неусвідомлених страхів, пов’язаних, наприклад, із переглядом художнього фільму, формування сумнівних цінностей, схильність долати проблеми наодинці.

Давайте ж подивимося, як впливає на розвиток дітей «блакитний екран»?

У віці від 1,5 до 3 років діти надзвичайно швидко опановують мову завдяки психологічній включеності у спілкування з дорослими. Задоволення, яке одержує дитина від слухання, спонукає її щоразу наближатися до дорослого й насторожувати свій слух. Водночас дитина в цьому віці активізує власне вербальне спілкування, постійно звертаючись до дорослого: запитує, намагається зрозуміти відповіді. Батьки, які повністю залишають дитину з телевізором, можуть не помітити пагубного впливу телеекрану на розвиток дитини. Проведені Британськими вченими дослідження дітей у віці від 2 до 5 років довели існування прямого зв’язку між дорученням дитини до телевізора й погіршенням комунікативних здібностей. Однобічність контакту з телевізором, коли він «розмовляє» з малюком, не зупиняючись і не відповідаючи на запитання, призводить до того, що дитині стає важко спілкуватися з однолітками й дорослими, вона пізніше починає говорити.

Досягнення сучасного телебачення у спецефектах, формах і способах залучення глядача призводить до того, що надмірний перегляд телепередач може спричинити перевтому й перезбудження дитини: вона стає млявою, примхливою і дратівливою. Оволодіння сприйняттям виявляється в тому, що дитина, виконуючи предметні дії, переходить до зорового орієнтування. Приблизно у 2 роки підставою для виокремлення предметів стають багато істотних і несуттєвих ознак: зорові, слухові, тактильні. Якщо дитина сидить кілька годин біля екрану, вона втомлюється, і при цьому енергія реалізується не природним шляхом, а переростає в незадоволення, роздратування, агресію. Від народження до 1 року остаточно формується зір: підвищується його гострота, координація, сприйняття кольору, зіниці вчаться адаптуватися до змін освітлення – у цей період зайві навантаження на очі небажані. Телевізор для дитини – яскрава пляма, рухома картинка зі звуком.

У ранньому віці відбувається становлення розумової діяльності. Основну роль у формуванні всіх здібностей у ранньому віці відіграє сприйняття. Від нього залежить поліпшення пам’яті, мови, мислення й рухів. Хронологічно формування у дітей наочно-образного мислення починається в кінці раннього віку за часом збігається з двома подіями: становленням елементарного самопізнання і початком розвитку здатності до довільної саморегуляції. Супроводжується  все це розвиненою уявою. Коли джерелом інформації стає телевізор, малюк одержує вже готові образи. Через те, що дитина зазвичай відтворює дії й ситуації, запозичені від дорослих, уява в цей період працює скоріше як механізм, а не як активна діяльність. Тому перегляд телепередач з усім звуковим і колірним різноманіттям може перешкодити вияву фантазій і творчості дитини.

Під час перегляду телевізора маля не дуже розуміє сюжетні перипетії, але основну думку воно засвоює й ідентифікує себе з тим, що відбувається на екрані. Найшкідливішими для психіки дитини є не випуски новин і навіть не бойовики з кров’ю та бійками, а популярні фільми-катастрофи: цивілізація гине, на вулицях міста з’являються потвори, на Землю нападають інопланетяни. Такі жахи всесвітнього масштабу здатні викликати в дитини різні страхи, нічні жахи і стати причиною нервовості й агресивності.

Не слід дозволяти дитині переглядати і фільми жахів, оскільки, на відміну від дорослих, малята ще не вміють чітко відрізняти вигадку від реальності, а особливо в напружені моменти

Логін: *

Пароль: *